За інформацією з медіаджерел, після серії публічних викриттів бізнесмен Дмитро Коваленко, якого звинувачують у транзиті російського вугілля через закордонні юрисдикції, розпочав масштабну зачистку інформаційного простору від згадок про свої контакти з РФ. Натомість у мережі почали з’являтися матеріали, що наголошують на виключно легальному характері його підприємницької діяльності.
Ми, зі свого боку, оприлюднюємо матеріали розслідування, підкріплені копіями документів, реєстраційними даними компаній та конкретними фактами, які фігуранти намагаються видалити з публічного доступу.
Для України питання постачання твердого палива є вкрай чутливим. Починаючи з 2014 року, країна-агресор заблокувала більшість українських потужностей із видобутку антрациту на Донбасі.
Це призвело до появи резонансної формули «Роттердам+», за якою вугілля нібито везли з Південно-Африканської Республіки, хоча насправді постачання здійснювалося з тимчасово окупованих регіонів. Ця історія супроводжувалася гучними іменами, звітами силовиків про ліквідацію схем і, зрештою, свідченнями державного зрадника Віктора Медведчука, який детально описав механізми вивезення сировини з ОРДЛО та Росії.
На тлі цих подій у паливному секторі з’являється постать Дмитра Коваленка. Він позиціонує себе як масштабного паливного трейдера, який ледь не самотужcompile забезпечує енергетичну безпеку Європи через диверсифікацію джерел. Журналісти провели аналіз його діяльності та встановили, яким чином задеклароване ним колумбійське, південноафриканське чи будь-яке інше вугілля насправді має російське походження.
Донецьке коріння швейцарського трейдера
У листопаді 2019 року Служба безпеки України офіційно заявила про ліквідацію потужного каналу фінансування терористичних угруповань «Л/ДНР». Схема полягала у видобутку палива на непідконтрольних територіях та його подальшому продажі в Україну та країни ЄС. Справа набула значного розголосу, відбулися затримання. Матеріали стосувалися поставок вугілля, зокрема, для потреб державної генерації «Центренерго», за вплив на яку тоді змагалися кілька великих фінансово-політичних груп.
Цей скандал традиційно переріс у перерозподіл ринку. Структури, афілійовані з олігархом Ігорем Коломойським, які згадувалися в контексті торгівлі паливом з ОРДЛО, були витіснені новоствореним швейцарським трейдером Adelon AG.
У пресі одразу з’явилися повідомлення, що за європейською пропискою фірми стоять вихідці з Донецька, які згодом переїхали до Дніпра. Тоді ж уперше було публічно названо ім’я Дмитра Коваленка як фактичного бенефіціара Adelon AG.
Наприкінці 2014 року Adelon AG оприлюднила офіційне звернення, заперечуючи будь-які зв’язки з поставками з неконтрольованої частини Донбасу чи діяльність в Україні загалом:
«Adelon AG» займається виключно поставками вугілля з Кузбаського вугільного басейну (РФ) і не працює ні з виробниками в Ростовській області, ні з шахтами на окупованих територіях України… Оскільки компанія Adelon AG не поставляє в Україну вугілля і не веде тут бізнес, ми були здивовані, що ім’я компанії з’явилося в деяких ЗМІ, та ще й з недостовірними формулюваннями».
Таким чином, у 2019 році менеджмент Коваленка відкрито визнавав роботу виключно з російським ресурсом, заперечуючи присутність на українському ринку.
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Коваленко почав відкрито називати себе власником швейцарської Adelon AG — тієї самої структури, що роками імпортувала сировину з Кузбасу попри окупацію Криму та війну на сході України. Проте тепер ринку пропонується інша легенда: нібито трейдер постачає європейським партнерам виключно американське, австралійське чи південноафриканське вугілля, а російський вектор повністю ліквідовано.
Челябінський партнер та дубайські «ширми»
Насправді взаємодія Коваленка з Російською Федерацією продовжилася і після лютого 2022 року. У розпорядженні розслідувачів опинилися внутрішні документи компаній трейдера, де в графі «країна походження товару» чітко вказана Росія.
Частина документів свідчить про прямі контакти бізнес-групи Коваленка з російською компанією ТОВ «МелТЭК». Цей актив належить великому російському підприємцю та заступнику голови Законодавчих зборів Челябінської області Костянтину Струкову.
Російські профільні медіа також звернули увагу на цю співпрацю, звинувачуючи Струкова (який посідає 84 місце в рейтингу Forbes РФ із капіталом 1,6 млрд доларів) у торгівлі з країнами, які Кремль визнав «недружніми»:
«У публічному просторі з’явилася інформація, що “Мелтэк” є постачальником вугілля компанії Azurit DWC-LLC, зареєстрованій на румуна Chemal Giumali. Проте справжніми власниками можуть бути українські бізнесмени. Від них струковське вугілля їде по всьому світу… Частка “Мелтэка” в її дочірніх структурах перебуває під обтяженням державного Газпромбанку. Виходить, що він спонсорує поставку вугілля в країни, які влада РФ називає недружніми».
Реальним контролером дубайської Azurit DWC-LLC є саме Дмитро Коваленко. Ця структура в ОАЕ виконує роль фінансового буфера для оптимізації оподаткування та приховування кінцевих бенефіціарів і походження вантажів.
Крім того, в ОАЕ на Коваленка зареєстрована ще одна компанія — Plaimp SFP limited, яка функціонує за принципом кредитної установи та займається викупом боргових зобов’язань. Згідно з додатковою угодою від 7 липня 2022 року, серед боржників цієї фірми значиться саме російський холдинг «МелТЭК» олігарха Струкова.
Спільний бізнес в українських та російських реєстрах
Посаду директора в дубайській Plaimp SFP limited обіймає Анастасія Тіманова, яка є давньою довіреною особою Коваленка. Зокрема, вона володіла ГЗФ «Шахтарська» з 2016 по кінець 2020 року. Ця фабрика неодноразово змінювала юридичну адресу: спочатку вона була зареєстрована в Дніпрі, згодом у Шахтарську (Донецька область), потім у Маріуполі, а наразі переоформлена в Києві.
За даними українських державних реєстрів, з квітня 2024 року серед власників підприємства вказаний Євген Клименко, а в попередні періоди у списку засновників фігурував безпосередньо Дмитро Коваленко.
Прикметно, що в українському реєстрі міститься відмітка про внесення ГЗФ «Шахтарська» з 1 червня 2023 року до Єдиного державного реєстру юросіб РФ. Російські ж податкові бази свідчать, що фабрика сплачує збори до бюджету РФ ще з листопада 2022 року. У реєстрах країни-окупанта власником компанії вказано того самого Євгена Клименка. Серед ексдиректорів там значаться Володимир Яковенко та Павло Воробйов, які раніше керували цим же активом в Україні спільно з Дмитром Коваленком та Анастасією Тімановою. Тобто менеджмент підприємства в Україні та Росії є абсолютно ідентичним.
Ця група осіб (Коваленко, Клименко, Воробйов, Тіманова) пов’язана через низку інших вугільних підприємств: ТОВ ГОФ «Антрацит», ТОВ «Христофорвугілля» та ТОВ «Агрофірма Ясенівська». Остання компанія, попри сільськогосподарську назву, спеціалізується на торгівлі твердим паливом, а її співзасновник Юрій Фесенко у період з 2017 по 2021 рік перебував під санкціями РНБО України.
Від охорони ЕЕСУ до «Панамагейту»
Ще одним давнім партнером Коваленка є Юрій Балабан. Спільно вони керували кількома українськими підприємствами у паливній сфері. Проте найбільш яскраво їхній зв’язок зафіксовано у міжнародних архівах. Прізвища Коваленка та Балабана фігурують у масштабному витоку документів панамського реєстратора Mossack Fonseca, відомому як «Панамагейт».
Обидва бізнесмени володіли акціями офшорної компанії Bremer international limited, зареєстрованої на Британських Віргінських Островах (БВО). Співвласником цієї структури разом із ними виступала фірма з ОАЕ, чий партнер перебував під міжнародними санкційними обмеженнями. Компанія на БВО залишається активною і сьогодні.
Російські профільні видання ще у 2019 році зазначали, що Bremer international limited через структуру акціонерів є повним аналогом швейцарської Adelon AG Коваленка, яка спочатку спеціалізувалася на реалізації вугілля з окупованих територій Донбасу, а зараз продовжує імпортувати сировину з РФ попри повномасштабні бойові дії.
Інсайдери в політичних колах зазначають, що Коваленко та Балабан мають тривалу історію в енергосекторі. Свою діяльність вони розпочинали на початку 2000-х років у службі безпеки корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), яку очолювала Юлія Тимошенко. Згодом вони перейшли в орбіту впливу донецьких фінансових груп, які довірили їм курувати логістику вугільних потоків із Донбасу.
Наразі Дмитро Коваленко активно створює собі імідж міжнародного підприємця та великого мецената, що допомагає Збройним силам України. Для цього в медіа масово розміщуються однотипні матеріали з ознаками комерційного замовлення. Проте юридичні факти свідчать про інше: ні швейцарська, ні дубайська, ні польська юрисдикції його компаній не здатні приховати реальні схеми. Торгівля з країною-агресором через ланцюжки посередників, фіктивний транзит та перевантаження сигарет і вугілля у нейтральних портах тривають. У результаті замаскована російська сировина потрапляє на європейський ринок, що має стати об’єктом прискіпливої уваги з боку фінансових розслідувачів та правоохоронних органів країн Європейського Союзу.
