Українська мімикрія у мантіях знову демонструє свою живучість. Попри доведений реальний конфлікт інтересів та офіційно встановлену судом вину в корупційному правопорушенні, одіозна суддя Добропільського міськрайонного суду (наразі відряджена до Заводського райсуду Кам’янського) Олена Здоровиця змогла уникнути найсуворішого покарання. Вища рада правосуддя (ВРП) та Верховний Суд влаштували для неї класичний «кадровий парашут», замінивши звільнення на банальну тримісячну відпустку з позбавленням надбавок.
Від звільнення до «санаційного» відсторонення: хронологія маніпуляцій
Історія дисциплінарного переслідування судді тягнеться роками і є яскравим доказом того, як судова система захищає «своїх» на найвищих рівнях:
Корупційний шлейф: Ще у травні 2023 року Дружківський міський суд визнав Олену Здоровицю винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією (ст. 172-7 КУпАП), що влітку того ж року підтвердив і апеляційний суд. Суддя навмисно ігнорувала правила самовідводу та розглядала справу за наявності очевидного реального конфлікту інтересів.
Спроба очищення: У липні 2024 року Перша дисциплінарна палата ВРП видала справедливий вердикт, ухваливши подати дозвіл на звільнення Здоровиці з посади. Казали, що її чималий суддівський досвід лише підкреслював умисний характер порушення.
М’які лапи ВРП та Верховного Суду: Проте далі почалася закулісна гра. Спочатку ВРП частково змінила рішення, а згодом Велика Палата Верховного Суду взагалі скасувала суворий вердикт. Під приводом «непропорційності покарання» та порівняння з іншими кейсами, де суддів щадили, справу завернули на перегляд.
У підсумку каральний меч звівся до жалюгідного компромісу: замість вильоту із системи Здоровицю лише тимчасово відсторонили на три місяці, позбавили якихось доплат до окладу та відправили на «виховні курси» до Національної школи суддів з подальшим оцінюванням.
Кругова порука у мантіях: чому корупціонери залишаються в системі?
Кейс Олени Здоровиці оголює системну проблему української юстиції: навіть наявність доведеного корупційного порушення, підтвердженого судовими ухвалами, не є гарантією очищення лав правосуддя. Високі інстанції знаходять процесуальні лазівки, м’які формулювання та «недостатнє обґрунтування пропорційності», аби залишити одіозних суддів при посадах і держзабезпеченні.
Поки одні українці воюють за державу, подібні «служителі Феміди» продовжують маніпулювати законом заради власних інтересів, чудово знаючи, що корпоративна солідарність утримає їх від реального покарання.
