Надзвичайно масштабні антикорупційні спецоперації НАБУ та САП під назвами «Форест Гамп» і «Феміда» розкрили не лише політичні змови в Офісі Президента чи махінації з хакерськими атаками, а й витягнули на поверхню справжню чорну бухгалтерію українського рейдерства. Йдеться про системну юридичну кухню, де роками за допомогою контрольованих банкрутств і продажних суддів здійснюється перерозподіл чужого майна та захоплення активів на сотні мільйонів і мільярди гривень. У центрі цих схем дедалі частіше спливає одне й те саме прізвище — юрист Сергій Боярчуков та його компанія.
Відкриті матеріали антикорупційних органів та Єдиний державний реєстр судових рішень демонструють приголомшливу закономірність: у найбільш резонансних справах про штучні банкрутства одні й ті самі юридичні та суддівські обличчя повторюються з підозрілою регулярністю.
Від «Магеллана» до «Хімнафтамашпроєкту»: хронологія корпоративного рейдерства
Спецоперації правоохоронців охопили період, коли учасники злочинних організацій через маніпуляції з реєстрами Мін’юсту та підроблені судові рішення забирали підприємства з мільйонними активами. Серед ключових фігурантів загальнодержавних скандалів опинилися одіозні особи: колишня заступниця керівника Офісу Президента Ірина Мудра, екснардеп Максим Микитась, чинний депутат Вадим Столар, а також керівники державного «Сенс Банку».
Проте кожна подібна схема неможлива без потужного юридичного супроводу. Саме тут на арену виходить засновник юридичної компанії «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Сергій Боярчуков. Послужний список його структури у медіапросторі супроводжується шлейфом гучних скандалів:
Справа ТРЦ «Магеллан» (2018 рік): Власник торгово-розважального центру Анатолій Юркевич публічно звинувачував «Сбербанк» у рейдерському захопленні активу, вказуючи серед учасників схеми Артема Подільського — партнера юридичної фірми Боярчукова.
Захоплення нерухомості в центрі Києва (2025 рік): Навколо проєктного інституту «Хімнафтамашпроєкт» розгорнувся конфлікт за 6 тисяч квадратних метрів у столиці, де слідчі також виявили сліди інтересів Боярчукова та його зв’язків із суддями господарських судів.
ТОВ «Підприємство “Київ”» (лютий 2026 року): Спроби встановлення контролю над підприємством супроводжувалися активною участю представників тієї ж юридичної фірми, зокрема Олега Бескоровайного.
Сама компанія має і власну темну передісторію. Ще у 2015 році правоохоронці розслідували кримінальне провадження щодо ТОВ «Блакитне Сяйво» (колишня юркомпанія Боярчукова та Алєксєєва), де банкрутство підприємства мало ознаки штучності. Метою таких маневрів зазвичай є ухилення від сплати податків та приховування слідів розтрати активів. Виходить, що юрист, який зробив ім’я на процедурах банкрутства, починав свій шлях із підозрілих фінансових маніпуляцій на власних підприємствах.
Замкнене коло банкрутств: зв’язки з арбітражними керуючими та суддею Чеберяком
Будь-який процес перерозподілу майна через банкрутство неможливий без ручних арбітражних керуючих. У цій системі координат чітко простежується зв’язок Боярчукова з арбітражним керуючим Дмитром Ніколаєнком. Останній регулярно представляє інтереси самого Боярчукова — наприклад, у процедурах банкрутства ТОВ «Спортивний клуб “Дніпро-1″» чи КНП «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка».
Коло замикається тоді, коли компанії, підконтрольні самому Боярчукову (як-от ТОВ «ФК “АЛЬКОР КЕПІТАЛ”», де він став одноосібним власником у березні 2026 року), у процесах банкрутства інших заводів (наприклад, ТОВ «Верхівцевський олійноекстракційний завод») офіційно пропонують суду кандидатуру того ж таки Ніколаєнка на посаду розпорядника майна.
Особливо тісні стосунки у Боярчукова склалися з керівництвом Господарського суду міста Києва, зокрема із суддею Павлом Чеберяком. Їхні прізвища роками йдуть пліч-о-пліч у найрезонансніших справах:
У справі про банкрутство ПрАТ «Завод “Кузня на Рибальському”» суддя Чеберяк відкрив провадження, призначивши розпорядником майна саме Боярчукова, який продовжує виконувати ці повноваження.
Вони спільно фігурують у провадженнях щодо компанії «Алькор Кепітал» та у справі про банкрутство агрохолдингу «Комплекс Агромарс».
Додаткової ваги цій паутині додає постать колишньої заступниці голови Офісу Президента Ірини Мудрої. Її негласна підтримка певних юридичних кіл у судовому та банкрутсному середовищі роками дозволяла тримати під контролем найбільш ласі активи країни. Тепер же, після арешту Мудрої Вищим антикорупційним судом із заставою у 20 млн грн у межах спецоперації «Форест Гамп», увесь цей картковий будинок почав сипатися.
Попри те, що формальні прізвища рейдерів ретельно приховуються за складними ланцюжками номінальних компаній, судовий реєстр говорить сам за себе. Офіційне слідство продовжує вивчати документи, проте масштаби корупційних зв’язок між бізнесом, суддями господарських судів та високими покровителями у владі свідчать про те, що українська економіка потребує негайного й радикального очищення від подібних «схем».
