В умовах повномасштабної війни та чинного воєнного стану офіційні вибори в Україні є юридично неможливими, проте політична боротьба за майбутнє країни вже вийшла на фінішну пряму. Чинний президент Володимир Зеленський де-факто розпочав масштабну передвиборчу кампанію, використовуючи для цього робочі поїздки по регіонах. Аналіз графіку та маршрутів глави держави за останні два місяці демонструє чітку закономірність: усі публічні заходи орієнтовані виключно на специфічну аудиторію — працівників бюджетної сфери, які традиційно виступають найпотужнішими лобістами та агентами впливу будь-якої влади на місцях.
Відлік цієї прихованої електоральної кампанії можна вести з 13 серпня, коли президент відвідав Івано-Франківськ на спортивних змаганнях «Воля до життя» за участю військових, ветеранів та людей з інвалідністю. Ефектна картинка, де Верховний головнокомандувач тисне штангу та грає в теніс на рівні з ветеранами, мала потужний медійний ефект. Проте очевидно, що соціальний захист, реабілітація та виплати цієї категорії громадян повністю зависоко залежать від державного фінансування, що робить їх вдячною і контрольованою аудиторією.
Далі тренд лише посилився. 1 вересня, у День знань, Зеленський відвідав відновлену після ворожих обстрілів школу на Київщині, де перший дзвоник лунав прямо у підземному укритті. 25 вересня він прибув із квітами до київського пологового будинку №2, який постраждав від чергової ракетної атаки і де під обстрілами народилася нова людина — тут фокус уваги був спрямований на медиків та молодих матерів. 1 жовтня, після чергового удару ворожого дрона по столичній школі, президент знову зупинився на спілкуванні з вчителями та учнями, а також зустрівся з майбутніми військовими — ліцеїстами.
Кульмінацією цього турне став візит 2 жовтня до ліцею на Київщині напередодні Дня працівників освіти. Тоді розмова з педагогами велася вже на найбільш чутливу тему — підвищення зарплат, житлові програми на кшталт «єОселя» та перспективи створення окремої соціальної програми забезпечення житлом. Президент прийшов до людей із тим, що може дати виключно держава, закріплюючи свій статус єдиного гаранта їхнього добробуту.
Аналізуючи цей вибір аудиторії, експерти звертають увагу на відсутність серед електоральних цілей представників приватного бізнесу чи самозайнятих осіб, які не залежать від державного бюджету. Ставка на бюджетників базується на прагматичному розрахунку: їхня підтримка майже нічого не коштує владі, адже будується на інстинкті самозбереження та залежності робочих місць від державного фінансування. До того ж, адмінресурс не потребує штучного збирання на мітинги — держава регулярно організовує їх сама.
Необхідність таких ранніх кроків пояснюється критичною ситуацією з електоральними рейтингами. Згідно з оприлюдненими наприкінці вересня даними соціологічного опитування Фонду досліджень майбутнього (проведеного 19–22 вересня), рівень підтримки Володимира Зеленського серед тих, хто вже визначився з вибором, становить 23,6%, тоді як колишній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний дихає йому в спину з показником 22,7%. За такого мінімального розриву чекати на офіційний старт виборчої кампанії надто ризиковано, тому команда влади вирішила перехопити ініціативу першою, спираючись на перевірені ресурси державного апарату.
