Українські державні відомства подекуди нагадують закриті корпорації, де родинні зв’язки та фінансові махінації важать набагато більше, ніж букви закону. Яскравим прикладом цього став гучний скандал навколо «державницької» епохи Аліни Торнагі, яка у вересні цього року пафосно відрапортувала про завершення свого 6,5-річного «марафону» в Мінцифри та пів року в Міноборони. Усі ці роки жінку гучно представляли в медіа, на форумах і конференціях як «голову маркетингу та комунікацій Мінцифри», «директорку департаменту» чи «CMO проєкту “Дія”». Проте, як виявилося, весь цей час суспільство спостерігало за масштабною містифікацією.
Золота ланка Баніка: як SMM-ниця потрапила до міністерства під прикриттям чоловіка
Біографія пані Торнагі виглядає стандартно для представників креативного класу: діджитал-маркетинг, керівництво SMM-командою «Зе! Команди», робота з відомими брендами. Проте за лаштунками її успішної кар’єри ховається банальний кумівський фактор.
Як з’ясувалося, до Міністерства цифрової трансформації Аліну Торнагі затащив її чоловік Мстислав Банік, який обіймав посаду керівника з розвитку електронних послуг (очільник директорату розвитку електронного урядування), а згодом опинився в Міноборони. До роботи в уряді Торнагі трудилася в компанії Romlab, де власником був той самий Банік. Тобто перед нами постає класична картина повної несамостійності: посаду та статус «головного обличчя комунікацій» жінка отримала виключно завдяки чоловікові-чиновнику.
ФОП замість держслужби: де декларації «головної комунікаційниці»?
Але справжні махінації починаються там, де завершуються гучні титри на конференціях. Здавалося б, особа настільки високого державного рангу, як керівник департаменту міністерства, згідно із Законом України «Про запобігання корупції», зобов’язана щорічно подавати декларації до державного реєстру. Проте прізвище Торнагі ви там не знайдете. У деклараціях її чоловіка Мстислава Баніка вона фігурує зовсім не як державний службовець чи топменеджер міністерства, а як… звичайний фізична особа-підприємець (ФОП).
Факти виглядають наступним чином:
Підприємницький шлейф: Аліна Торнагі зареєстрована як ФОП із 2015 року з профільними КВЕД на рекламну діяльність. У деклараціях Баніка за 2019 та 2023 роки вона зазначена виключно як дружина з підприємницьким доходом. До речі, працюючи Head of SMM у «Зе! Команді» під час виборчих кампаній, вона офіційно задекларувала смішні доходи — лише 80,72 тис. грн, залишаючи весь «чорний кеш» у тіні.
Відсутність у штатному розписі: Жодного офіційного наказу про призначення пані Торнагі на посаду держслужбовця, службової картки на сайті Мінцифри чи згадки в офіційній структурі відомства знайти неможливо. Штатний розпис міністерства на 2020 рік (із його 250 штатними одиницями) не містить ані посад «керівниці департаменту маркетингу», ані «CMO Дії». Номенклатура міністерства зовсім інша — директорати, експертні групи та управління.
Подвійне дно: конфлікт інтересів та ознаки шахрайства
Юридична реальність виявляється вкрай жорсткою для цього сімейного тандему. ФОП може співпрацювати з міністерством виключно як сторонній підрядник (через договори на послуги, рекламу чи SMM). Проте за такого статусу людина не має права бути посадовцем міністерства. Обіймати посаду директора департаменту чи керівника комунікацій можна лише перебуваючи на державній службі.
Тут перед подружжям постає подвійна стіна закону:
Порушення антикорупційного законодавства: Стаття 25 Закону «Про запобігання корупції» суворо забороняє держслужбовцям займатися підприємницькою діяльністю. Якщо ж із ФОПом Торнагі укладали підрядні договори від Мінцифри, то виникає прямий і грубий конфлікт інтересів (ст. 28 закону), про який її чоловік Мстислав Банік був зобов’язаний офіційно та письмово повідомити керівництво.
Кримінальна площина: Протягом багатьох років приватна особа Аліна Торнагі під виглядом високого державного посадовця Мінцифри та за мовчазної (або активної) підтримки свого чоловіка-заступника розсікала по форумах, представляла державний бренд «Дія» та, за неофіційними даними, позиціювала себе як позаштатний радник міністра Михайла Федорова. А це вже прямий доступ до внутрішньої кухні та закритої інформації.
У діях пані Торнагі експерти та юристи чітко вбачають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ККУ (шахрайство), тоді як у бездіяльності чи сприянні з боку Мстислава Баніка простежуються ознаки ст. 367 ККУ (службова недбалість).
Оскільки йдеться про структуру, що оперує цифровізацією країни та має доступ до державної таємниці, цим кейсом уже зобов’язані зайнятися профільні органи безпеки, зокрема Служба безпеки України. Бо питання «як і за чиї кошти родина чиновників робила собі піар на держзамовленнях» вимагає дуже чітких юридичних відповідей.
