Київські районні державні адміністрації продовжують демонструвати вражаючу тендерну винахідливість. Поки місто живе в умовах постійних викликів та обмежених фінансових ресурсів, управління Солом’янської РДА уклало колосальний контракт на реконструкцію нежитлової будівлі під центр реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю вартістю 688,11 мільйона гривень. Як виявилося, підряд без жодної конкуренції дістався компанії з яскравим шлейфом зв’язків із найскандальнішими енергетичними схемами країни.
Мільйони на розпил: що планують будувати до 2029 року?
Згідно з угодою, оприлюдненою в системі «Прозорро», Управління соціальної та ветеранської політики Солом’янської РДА (очолюване Тетяною Шахрай під керівництвом голови РДА Сергія Мовенка) 1 жовтня уклало договір із ТОВ «Будівельна індустрія Кантріінвестбуд».
До жовтня 2029 року на вулиці Михайла Донця, 18-В мають повністю реконструювати існуючу двоповерхову будівлю та звести нову чотириповерхову споруду. Проєкт передбачає:
Будівництво протирадіаційного укриття в підвалі на 150 осіб;
Встановлення нової комплектної трансформаторної підстанції;
Демонтаж прибудованого гаража та металевої вежі мобільного зв’язку;
Виділення астрономічних 90,39 мільйона гривень виключно на закупівлю обладнання.
Фінансування розтягнуте на кілька років із місцевого бюджету: цьогоріч виділять 19 млн грн, у 2027 році — 324 млн грн, у 2028-му — 240 млн грн, а решту 105,11 млн грн — у 2029 році.
Заточка під «свого» переможця та завищені ціни в кошторисі
Сам характер проведення тендеру викликає чимало запитань. Ще у лютому проєктні роботи за 8,94 млн грн замовили майбутньому підряднику — «Кантріінвестбуду». Уже тоді інші учасники ринку намагалися звернути увагу на дискримінаційні вимоги: наприклад, обов’язкове надання поверхових планувальних рішень у складі пропозиції, що явно свідчило про намір «протягнути» заздалегідь визначеного виконавця, який уже мав на руках напрацьовану документацію.
Для участі у фінальному тендері замовник виставив жорсткі кваліфікаційні фільтри: вимагалися аналогічні договори виключно з медичних чи соціальних закладів, а також величезний обсяг річної виручки (не менше 40% від очікуваної вартості закупівлі) та цілий пакет екзотичних міжнародних сертифікатів (від ISO 9001 до антикорупційного ISO 37001). Звісно ж, у результаті на торги більше ніхто не прийшов, і «Кантріінвестбуд» забрав мегапідряд без жодної копійки знижки.
Аналіз кошторису також демонструє класичну «накрутку» цін на будівельних матеріалах порівняно з ринковими пропозиціями провідних виробників та баз:
Бетон В12,5 замовили по 6 360 грн/куб. м (що на 16–26% дорожче, ніж у «Ковальської»).
Арматуру А500С порахували по 54 120 грн/т (переплата досягає 10–26%).
Цеглу М100 включили по 17,16 грн/шт (на 16–25% дорожче за Епіцентр чи профільні бази).
Металопластикові вікна заклали по 12 276 грн/кв. м, хоча ринкові аналоги преміумкласу коштують удвічі дешевше.
Лише на цих окремих позиціях імовірна переплата бюджетних коштів складає понад 3 мільйони гривень.
Хто стоїть за «Кантріінвестбудом»?
Київською компанією «Будівельна індустрія Кантріінвестбуд» володіє та керує Юрій Ромашко. Загалом фірма отримала державних підрядів на астрономічні 3,03 мільярда гривень, проте її справжній золотий вік розпочався з серпня 2023 року.
Найцікавіше те, де саме компанія заробляла ці мільярди: близько 930 мільйонів гривень фірма без будь-яких відкритих торгів отримала від відокремленого підрозділу «Атомпроектінжиніринг» ДП «НАЕК «Енергоатом» та інших структур концерну. Йшлося про будівництво захисних споруд на Південноукраїнській, Рівненській та Хмельницькій Атомних станціях, а також на Централізованому сховищі відпрацьованого ядерного палива. Нагадаємо, саме розпил на захисних спорудах АЕС під час війни гучно фігурував на скандальних «плівках Міндіча» — записах із бек-офісів угруповання, що контролювало фінансові потоки «Енергоатому». До того ж із травня 2026 року ця ж фірма займається мільйонним ремонтом Інституту серця за 841 мільйон гривень.
Тепер же улюблені підрядники одіозних енергетичних схем освоюватимуть сотні мільйонів на Солом’янці, демонструючи, що навіть найблагородніші соціальні ініціативи щодо реабілітації людей з інвалідністю в Україні швидко перетворюються на чергову годівницю для наближених будівельних кланів.
