Українська політична арена продовжує генерувати масштабні корупційні скандали, в центрі яких опиняються колишні високопосадовці та одіозні парламентарі минулих скликань. Печерський районний суд міста Києва ухвалив резонансне рішення, яким офіційно поновив жорсткий арешт на колосальні кошти та цінні папери колишнього народного депутата від забороненої Партії регіонів Володимира Макеєнка, передавши ці багатомільйонні активи в управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА).
Йдеться про казкові багатства — заарештовано суму у 24,8 мільйона доларів США, які дбайливо сховані на банківських рахунках у європейській юрисдикції — у Люксембурзі. Частина цих сум оформлена безпосередньо на самого екснардепа, інша частина записана на підставні комерційні структури та офшорні компанії, а також підкріплена комерційними векселями на суму понад 10 мільйонів доларів.
Хронологія цинічного грабунку: від мільйонних оборудок до спроб зняти арешт
Надзвичайно показово, що ці корупційні активи перебувають під слідством і були заарештовані ще у далекому 2019 році. Проте лише у 2024 році одіозному ексрегіоналу Володимиру Макеєнку нарешті було офіційно оголошено підозру в ухиленні від сплати колосальних податків на суму 71 мільйон гривень. Вже у 2025 році суди ухвалили рішення передати ці сумнівні мільярди під контроль АРМА, аби вони працювали на користь держави, а не лежали мертвим вантажем в європейських банках.
Проте задіяні фігурантом дорогих адвокатів механізми захисту почали відчайдушно намагатися відбити награбоване. У вересні поточного року суд першої інстанції несподівано зняв арешт із цих коштів. Тоді слідчий суддя Михайло Юшков аргументував своє рішення тим, що за відсутності остаточно врученої підозри це нібито є «непропорційним втручанням у право власності». Адвокати активно розганяли тезу про те, що клієнт роками не може користуватися майном, хоча сам статус підозрюваного затягується правоохоронцями.
Однак корупційна лазівка протрималася недовго: вже 22 вересня суддя Тетяна Остапчук скандальне рішення скасувала, поновивши арешт активів, а 8 жовтня Печерський суд остаточно закріпив передачу цих 24,8 мільйонів доларів в управління АРМА.
Звідки мільйони у державного службовця? Арифметика грандіозного збагачення
Офіційна біографія Володимира Макеєнка вражає своєю номенклатурною тривалістю. Згідно з матеріалами справи, після роботи диспетчером у центрі управління повітряним рухом «Стріла», він безвиїзно перебував у стінах українського парламенту — починаючи з І скликання (1990–1994 рр.) і аж до VII скликання (грудень 2012 – листопад 2014 років), встигнувши побути навіть одіозним головою Київської міської державної адміністрації (КМДА) та володіти медійними активами на кшталт телеканалу «Прямий».
Проте найцікавіше ховається у фінансовій звітності та офіційних доходах. За даними Державної податкової служби України, за цілком легальний період своєї багаторічної «державної служби» з 1998 по 2019 роки Макеєнко заробив скромні за мерками олігархів 65 мільйонів гривень. Ця сума мінімум у п’ять разів менша за ту готівку та активи, які він безтурботно тримав лише на одному закордонному рахунку в Люксембурзі! Звідки у скромного бюджетника-депутата взялися десятки мільйонів доларів твердої валюти — риторичне питання до антикорупційних органів.
Сімейний підряд та офшорна павутина легалізації коштів
Як виявилося під час розслідування, корупційні схеми будувалися за класичними лекалами із залученням найближчих родичів. Ро рідна сестра екснардепа виявилася бенефіціаркою кіпрської офшорної компанії «Tolbell Holdings Ltd.», а також встигла побути номінальною власницею цілої низки закордонних фіктивних структур-нерезидентів: «Oltenor Capital S.A.» (Британські Віргінські острови) та «Makwell International S.A.» (Республіка Панама). Саме через цю розгалужену мережу офшорів, за версією слідства, брудні кошти виводилися з України, ховалися від податкової та успішно легалізувалися.
Цинізму ситуації додає той факт, що рідна сестра чиновника у період з 2005 по 2016 рік працювала звичайною помічницею генерального директора Державного підприємства «Украерорух». За цей же період (1998–2019 роки) її офіційний заробіток становив усього близько 12,5 мільйонів гривень, що аж ніяк не покриває утримання багатомільйонних офшорних імперій.
Справа Макеєнка — це черговий яскравий діагноз українській політичній системі, де десятиліттями під виглядом «служіння народу» будувалися величезні тіньові капітали. Повторне переведення арештованих мільйонів під управління АРМА дає слабку надію на те, що вкрадене у держави вдасться повернути, проте суспільство вимагає реальних вироків та конфіскації всього майна колишніх регіоналів-корупціонерів.
