Український IT-сектор під час війни дедалі частіше стає ареною не лише для інновацій, а й для витончених репутаційних маніпуляцій, коли реальні звинувачення у зв’язках з країною-агресором намагаються підмінити гучними скаргами на «інформаційні атаки». Яскравим прикладом цього став нещодавній вихід матеріалу на авторитетному ресурсі Forbes під заголовком «Торт в офіс, листи і десятки публікацій в Telegram. Два місяці невідомі інформаційно атакували IT-підприємця Артема Бородатюка. Як протидіяти такому “бізнесу”?>.
У цій публікації ретельно описується, як у період з липня по вересень структурам засновника Netpeak Group Артема Бородатюка довелося зіткнутися з хвилею анонімних публікацій у Telegram-каналах (майже 3 мільйони охоплень та близько 110 матеріалів на сайтах), а також з курйозними офлайн-акціями на кшталт доставки торта в офіс. Сам Бородатюк одразу зайняв позицію «жерви замовної кампанії», заявивши у коментарях, що це нібито «плата за підприємництво», до якої має бути готовий кожен бізнесмен.
Проте за красивою обгорткою про «атаку невідомих» ховається головне, про що ані сам Бородатюк, ані автор глянцевого матеріалу вважають за краще не згадувати: жодної конкретної відповіді по суті висунутих претензій та залізобетонних фактів наведено не було.
Що насправді ховають за криками про «інформаційну атакую»?
Анонімні чи неанонімні Telegram-канали піднімали не абстрактні речі, а цілком конкретні й болючі питання, які чомусь повністю проігнорував Forbes, зосередившись лише на жалісливій розповіді про «страждання» підприємця:
Тісний російський слід Netpeak/Fractal: Достеменно задокументована історія багаторічної співпраці структур, пов’язаних із цією групою, з російським ринком, яка тривала задовго до та навіть після початку повномасштабного вторгнення.
Податки у бюджет агресора: Наявність афілійованих та пов’язаних компаній, які продовжували вести комерційну діяльність і сплачувати мільйонні податки до державного бюджету Російської Федерації вже після гучних публічних заяв керівництва про остаточний розрив усіх відносин із ринком ворога.
Конфлікт інтересів у владі: Поєднання цього токсичного шлейфу з високим статусом Артема Бородатюка та його участю у роботі Ради з питань підтримки підприємництва при Президентові України — органі, який мав би очищувати бізнес-середовище, а не прикривати сумнівних гравців.
Тіньові схеми та податки: Питання щодо оптимізації фінансових потоків, використання специфічних криптосхем та ухилення від сплати повноцінних податків в українську казну під час війни.
Замість того, щоб публічно спростувати кожен із цих пунктів документально — надати виписки, аудиторські звіти, докази закриття рахунків у РФ чи заперечити роботу пов’язаних структур, — Бородатюк обрав класичну стратегію захисту. Він отримав зручний глянцевий текст, який виставляє його незручні запитання як «атаку ботів», а паралельно намагається агресивно зачистити інтернет-простір, використовуючи масові маніпулятивні скарги за стандартами DMCA (Digital Millennium Copyright Act) для блокування незручних розслідувань.
Технологія зачистки: чому розмови про «атаку» не рятують від відповідальності
Механізм подібних піар-кампаній розрахований на поверхневого споживача: створити ефект переслідування успішного IT-бізнесмена, щоб будь-які майбутні розслідування автоматично маркувалися як «джинса» та «замовна кампанія конкурентів».
Проте суспільство та ринок прекрасно розуміють: справжні українські підприємці, які чесно платять податки, не ховаються за замовленими текстами в бізнес-виданнях і не блокують неугодні матеріали через авторські скарги. Відсутність точкових відповідей на звинувачення у зв’язках із РФ та роботі на ворога є найкращим доказом того, що закиди мають під собою реальне підґрунтя.
Війна не спише минулі мільйонні заробітки на російському ринку, а статус члена президентської ради не може бути індульгенцією від суспільного контролю. Артему Бородатюку доведеться відповідати не на «анонімні Telegram-пости», а на прямі запитання про те, чому структури з його орбіти роками підживлювали економіку країни-агресора.
