Український оборонно-промисловий комплекс знову опинився в епіцентрі гучного скандалу, де державні мільярди, виділені на закупівлю безпілотників для Сил оборони, ймовірно, осідають у кишенях посередників. Печерський районний суд міста Києва ухвалив жорстке рішення, зобов’язавши Головне слідче управління Національної поліції України невідкладно внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати повноцінне провадження.
Підставою стала детальна заява про злочин щодо махінацій із комплектуючими для БПЛА, у центрі якої опинилася розгалужена мережа компаній, пов’язаних із колишнім заступником командувача Повітряних сил ЗСУ з «малої ППО» Павлом Єлізаровим (відомим у війську за позивним «Лазар»). Справа вражає масштабами: іноземні посередники, імпорт на мільярди гривень, зухвалі націнки на базову електроніку та навіть можливий слід міжнародних структур, що допомагали російським елітам обходити санкції.
Кадрова рокіровка та «сімейний» бізнес у розпал війни
Біографія Павла Єлізарова заслуговує на окрему увагу. До приходу у Збройні сили він очолював елітний загін спеціального призначення Національної гвардії Lasar’s Group, який спеціалізувався на застосуванні безпілотників та вважався одним із передових у цьому напрямку.
Високе призначення: 19 січня 2026 року указом Президента України полковника Єлізарова призначили заступником командувача Повітряних сил з «малої ППО». На цій посаді він мав відповідати за вкрай критичні напрямки: дрони-перехоплювачі, мобільні вогневі групи та загальну систему протидії ворожим БПЛА.
Раптове звільнення: Проте на посаді він пробув недовго. 16 липня Єлізаров публічно оголосив про подання рапорту на звільнення з лав ЗСУ. Формальною причиною він назвав сімейні обставини, водночас політично прив’язавши своє рішення до відставки міністра оборони Михайла Федорова, яку він гучно назвав «великим зламом для обороноздатності країни».
Проте, як випливає з матеріалів заявників, перебуваючи на високій військовій посаді, полковник не розірвав зв’язки з бізнесом. Навпаки, за даними слідства, він зберігав фактичний корпоративний контроль над цілою низкою оборонних підприємств, які постачали продукцію державним замовникам. Прямим доказом цього є назва однієї з компаній мережі — Lazar Industries, яка відверто перегукується з позивним самого Єлізарова.
Імперія посередників: 5,9 мільярда гривень через американську прокладку
Згідно з матеріалами розслідування, навколо Єлізарова сформувалася ціла бізнес-група підприємств оборонного сектору, до якої увійшли компанії ScreenTech, Lazar Industries, Skyplex, Airforge та L Platform.
Масштаби їхньої діяльності вражають:
Протягом 2025–2026 років підприємства цієї групи здійснили імпорт комплектуючих та обладнання для безпілотників на загальну суму понад 5,9 мільярда гривень.
Головна аномалія полягає в ланцюгах постачання. Замість того, щоб купувати деталі безпосередньо у виробників (переважно в Китаї), українські компанії чомусь спрямовували мільярдні потоки через американського посередника — компанію KASER TRADE LLC.
Лише в період з квітня 2025 року до червня 2026 року чотири українські компанії з цієї орбіти отримали від KASER TRADE LLC товарів на 3,5 мільярда гривень.
Загалом же через подібні посередницькі структури та торговельні націнки, за попередніми оцінками, могло пройти понад 7 мільярдів гривень державних коштів.
Сам по собі імпорт через зарубіжних посередників не є автоматичним злочином у мирному бізнесі. Проте в умовах кривавої війни, коли кожна гривня з податків громадян йде на виживання армії, виникає логічне запитання: чим виправдане використання американських прокладок і чому бюджетні кошти витрачаються на створення штучних ланцюгів маржі?
«Золоті» мікрокомп’ютери та батарейки: детальний розбір націнок
Найбільш переконливими у заяві виглядають конкретні порівняння імпортних цін із реальними ринковими прайсами на стандартні електронні компоненти, які масово закуповувалися для українських дронів:
Акумулятори Racepow Solid State 118Ah 6S:
Ціна імпорту: близько 970 доларів за штуку.
Ринкова оптова ціна: 600–700 доларів.
Переплата: від 40% до 60%.
Модулі супутникової навігації u-blox ZED-F9P-04B-01:
Ціна імпорту: близько 170 доларів за одиницю.
Ринковий діапазон: 105–130 доларів.
Переплата: від третини до 60%.
Одноплатні комп’ютери Raspberry Pi 5 (8 ГБ ОЗП):
Ціна імпорту: близько 223 доларів за штуку.
Реальна ринкова вартість: 80–95 доларів.
Переплата: держава платила за звичайний студентський мікрокомп’ютер у 2,3–2,8 раза дорожче, ніж він коштував на вільному ринку.
Якщо додати до цього аналогічні завищення на електродвигунах, камерах, пропелерах та іншій елементній базі, то загальна сума різниці між ринковими цінами та вартістю імпорту за попередніми підрахунками може становити від 1,5 до 2,4 мільярда гривень.
Міжнародний слід: зв’язок із санкційною TGR Group
Окрім внутрішніх фінансових зловживань, у матеріалах справи спливає ще один вкрай тривожний епізод міжнародного характеру. Одне з підприємств згаданої групи мало стабільні господарські відносини з іноземною компанією, кінцевий власник якої прямим чином пов’язаний із транснаціональною мережею TGR Group, проти якої США та Велика Британія запровадили блокуючі санкції за допомогу російським елітам в обході обмежень і відмиванні грошей. Загальний контроль над цією мережею здійснював громадянин України Джордж Россі.
Той факт, що українські оборонні компанії, які виконують державні замовлення для ЗСУ, мали фінансово-господарські зв’язки зі структурами з орбіти підсанкційної TGR Group, вимагає ретельного та окремого розслідування контррозвідки.
Висновки та реакція Феміди
Тривалий час правоохоронні органи намагалися не помічати цієї заяви, складаючи документи у довгі шухляди. Проте рішення Печерського суду змусило систему зрушити з місця. Колишній висопосадовець Повітряних сил тепер змушений відповідати на незручні запитання про те, чому заводи під його контролем постачали Силам оборони комплектуючі з мільярдними націнками через американські прокладки. Судове розслідування лише починається, проте суспільство вимагає від правоохоронців прозорих і невідворотних результатів.
