Поки Україна веде виснажливу війну на виживання, а Сили оборони щодня потребують кожної гривні на дрони, техніку та забезпечення передової, тилові чиновники продовжують дивувати цинізмом. Місцеві органи влади знаходять «пріоритетніші» потреби, ніж оборона країни. Торчинська селищна рада на Волині вирішила спрямувати фантастичні 116,88 мільйона гривень на добудову спортивного комплексу, який планують зводити ще довгі роки. При цьому тендер провели без найменшої конкуренції, виставивши дискримінаційні вимоги під «своїх», а в кошторисах заклали кричущі націнки на базових будматеріалах.
Хроніка довгобуду: від 2017 року до воєнного мародерства
Історія цього спортивного об’єкта на вулиці Незалежності в селищі Торчин тягнеться ще з мирного 2017 року. Тоді місцева влада вперше провела тендер на 25,58 млн грн, який виграло ТОВ «Луцьккомунбуд». У 2021 році через коригування проєктно-кошторисної документації організували новий тендер на 24,82 млн грн, і його знову забрало «Луцьккомунбуд». Загалом підряднику встигли виплатити 13,46 млн грн, проте з початком повномасштабного вторгнення Росії фінансування логічно заморозили. На сьогодні готовність об’єкта становить лише 31%.
Попри війну, у жовтні 2026 року Торчинська селищна рада вирішила реанімувати проєкт. Згідно з планами, комплекс площею для ігрових видів спорту, гімнастики, акробатики, тренажерних залів та реабілітації ветеранів мають добудувати до кінця 2027 року. Примітно, що власного укриття у самому спорткомплексі чомусь не передбачили — рятуватися пропонують у ліцеї за 50 метрів. Але найголовніше інше: фінансувати масштабне будівництво вирішили виключно з місцевого бюджету, закопуючи туди понад 117 мільйонів гривень у розпал війни.
Без конкуренції та під «спеціальні» критерії
Новий жирний підряд без жодної конкуренції дістався ТОВ «Волиньекобуд». Закупівлю провели за схемою, яка виключала будь-яких сторонніх учасників: тендерна документація містила вимогу про надання документа, що підтверджує статус критично важливого підприємства для економіки (що дає право на бронювання працівників від мобілізації). Крім того, учасники мали підтвердити річний дохід за 2025 рік на рівні не менше 90% від очікуваної вартості, тримати в штаті десятки фахівців та надати міжнародні сертифікати ISO (зокрема, щодо протидії корупції, що виглядає іронічно на тлі подальших цифр).
Договірна ціна тверда і вже включає чималі «безпечні» буфери: 1,90 млн грн на покриття ризиків та 592 тис. грн на інфляцію.
«Золоті» цвяхи та арматура: на чому нагрівають мільйони?
Аналіз кошторисної документації, проведений аналітиками, виявив масштабні переплати на базових будівельних матеріалах. У порівнянні з ринковими та регіональними цінами (зокрема моніторингом ДП «НІРІ» та роздрібними прайсами великих будівельних мереж), кошторисні ціни завищені в півтора-два рази:
Стрижнева арматура класу А-ІІ (12 мм): замовлена по 69 300 грн/т. Водночас вересневий моніторинг фіксував середню ціну по Волинській області на рівні 42 456 грн/т (дорожче в 1,5 раза).
Гідроізоляційна суміш Ceresit CR65: закладена по 61 грн/кг, хоча будівельні маркетти та «Епіцентр» продають її по 28–38 грн/кг (переплата у 1,5–2 рази).
Кабель ВВГ нг-LS 3х1,5: замовлений по 94 грн за метр, тоді як на ринку його пропонують по 50–55 грн/м (майже вдвічі дешевше).
Гіпсокартон (10-12 мм): коштує в кошторисі 222 грн/кв. м, тоді як ринкові ціни на матеріали Knauf чи Rigips складають 137–168 грн/кв. м (на 24–38% дорожче).
Пінополістирольні плити (100 мм): враховані по 780 грн/кв. м, хоча аналогічні брендові утеплювачі продаються по 445–459 грн/кв. м (на 42% дорожче).
Система «Грильято» (стеля): замовлена по 1 980 грн/кв. м, тоді як її ринкова вартість у магазинах становить від 313 до 725 грн/кв. м.
Лише на цих окремих позиціях орієнтовна сума переплати складає понад 2 мільйони гривень. Крім того, кошторис містить цілий рядок дорогих позицій (гранітні плити на 2,2 млн грн, кубоподібна рейка на 2,19 млн грн, преміум-панелі на 1,73 млн грн тощо), загальна сума яких перевищує 10,7 млн грн, і перевірити їхню адекватність через розмитий опис украй складно.
Головні фігуранти та бенефіціари тендеру
За цим скандальним розпилом стоять конкретні посадові особи та бізнесмени:
Юрій Кревський — голова Торчинської селищної ради, яка виступила замовником робіт.
Вадим Мельник — уповноважена особа з питань закупівель Торчинської селищної ради.
Михайло Шипелик та Андрій Гринчук — власники ТОВ «Волиньекобуд» (а також ТОВ «Волиньекостарс»). За даними моніторингу, з 2017 року їхня компанія отримала державних підрядів на загальну суму 1,22 млрд грн, найбільше — на об’єктах Волинського обласного військового ліцею.
Поки фронт потребує кожної копійки на захист держави, місцеві чиновники продовжують освоювати мільйони на «золотих» будматеріалах, перетворюючи тилові бюджети на вічні довгобуди.
