Новий фасад старої гнилі: як Національний інститут раку після арештів Фісталя передали у приватні руки клану Гаєвського

Українська медицина знову демонструє цинічний діагноз: гучні затримання та антикорупційні спецоперації тут слугують не очищенню системи, а банальному перерозподілу потоків. Поки суспільство раділо звітам правоохоронців про розгром тендерної мафії, державний флагман онкології опинився в епіцентрі ще більш зухвалого та цинічного рейдерського захоплення. На зміну одним «смотрящим» прийшли інші, а пацієнти, як і раніше, залишаються заручниками мільйонних оборудок.

Злочинна спадщина Фісталя та «величне» зачищення місця

Нагадаємо, 19 червня 2025 року Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) гучно відзвітували про викриття масштабної схеми розкрадання 231 млн гривень у Національному інституті раку (НІР). Тоді йшлося про закупівлі медичного обладнання за штучно завищеними цінами в рамках глобальних контрактів на загальну суму понад 1,4 млрд грн.

Головним архітектором цієї кривавої схеми слідство назвало фактичного керівника групи компаній-постачальників Германа Фісталя. Роками клан Фісталя та його кабінетні намісники вибудовували систему, де держбюджет викачувався через філігранно прописані тендерні умови, а хворі на рак люди розглядалися виключно як ресурс для надприбутків.

Здавалося б, систему зламано. Проте реальність під керівництвом нового генерального директора Степана Крулька виявилася ще страшнішою. Це виявилося не звільненням інституту від корупції, а класичним перерозподілом сфер впливу під потреби приватної медичної імперії Костянтина Гаєвського.

Приватний слід та бізнес-модель Крулька

Степан Крулько прийшов на державну посаду з чітким бекграундом: 8 років він працював головним лікарем приватної клініки TomoClinic у Кропивницькому, яка є ключовим активом саме Костянтина Гаєвського.

Імперія Гаєвського роками будувалася на простому принципі: приватизація прибутків через мережу приватних центрів, масштабний дистриб’юторський бізнес на радіологічному обладнанні та безперебійне викачування державних дотацій. Очоливши державний монополіст-інститут, Крулько не розірвав зв’язки з бізнесом — він перетворив державну установу на власний придаток для збагачення.

Нова адміністрація фактично запустила модель гібридної тіньової приватизації:

• Держава та платники податків оплачують комунальні послуги, утримання величезних корпусів, закупівлю дорогого обладнання та базові зарплати персоналу.

• Усі надприбутки акумулюються, капіталізуються і виводяться в тінь командою приватних менеджерів.

Штучні черги, платні діагностики та «тендерний терор»

Схема розграбування держбюджету та кишень пацієнтів працює безвідмовно. Наприкінці 2025 року система запису на КТ та МРТ в інституті раптово «колапсувала». У медичному бізнесі штучно створена черга — це найефективніший інструмент тиску. Коли державний сканер «ламається» або черга розтягується на місяці, важкохвора людина змушена нести шалені гроші в приватні діагностичні центри, негласно рекомендовані лікарняною системою. Прямо в кабінетах родичам пацієнтів відкрито натякають: безкоштовної хімієтерапії немає, але препарат можна терміново купити в «своїй» аптеці за космічною ціною.

Паралельно новий керівний склад розгорнув тендерний терор на Prozorro. Якщо на торги заходить незалежний постачальник і виграє завдяки чесній ціні, він миттєво потрапляє у бюрократичне пекло:

• Юристи інституту прискіпуються до кожної коми в документах.

• Вантажівки з медикаментами просто не пускають на склади, блокуючи підписання актів прийому.

• Щойно спливають строки, НІР виставляє бізнесу мільйонні штрафи за нібито зрив поставки.

Саме завдяки цій брудній зачистці ринку у лютому відбулися скандальні тендери, де підряди НІР на пів мільярда гривень почали масово віддавати фірмам-прокладкам зі статутним капіталом у 375 гривень, чиї бенефіціари ведуть до старих корупційних схем.

Зміна фасадів у кабінетах Національного інституту раку довела одну гірку істину: українська корупція не зникає — вона просто змінює прізвища бенефіціарів, продовжуючи наживатися на крові та болю онкохворих українців.