Раніше ми писали про «Телефонне право по-новому: як Ірина Мудра та суддя „Лариса“ ділили штаб-квартиру „Укрбуду“». Українська політична кухня вчергове демонструє цинізм, де декларації чиновників є лише красивою казочкою для міжнародних партнерів, а реальне збагачення ховається за схемками та «пральнями». Черговий грандіозний скандал розгортається навколо колишньої заступниці керівника Офісу Президента Ірини Мудри. Секретні плівки НАБУ розкрили кулуарні розмови про те, як топпосадовці підказують один одному методи легалізації накраденого, а профільні освітні установи миттєво перетворюються на «каси» для виплат потрібним людям.
«Аж 4 тисячі доларів за рік»: одкровення Мудрої на плівках НАБУ
Згідно з матеріалами негласних слідчих дій (НСРД) Оперативно-технічного управління НАБУ від 21 березня 2026 року, Ірина Мудра відверто скаржилася своєму бізнес-партнеру та фігуранту розслідувань Максиму Микитасю на нестиковки у власних деклараціях. Посадовиця бідкалася, що її офіційні доходи зовсім не б’ються з реальним стилем життя, а за цілий рік їй вдалося відкласти «аж 4 тисячі доларів готівкою».
У ході розмови Мудра задавалася риторичним питанням, яке розсмішило б будь-якого українця: «Хто повірить, що я живу на 50 тисяч гривень на місяць? Ну хто?»
Микитась дав чиновниці готовий та перевірений рецепт: аби легалізувати статки та привести папери у відповідність до реалій, він запропонував фіктивно влаштуватися викладачем до Київської школи економіки (KSE), яку очолює Тимофій Милованов. У розмові Микитась прямо зазначав, що ця структура може платити будь-які суми на замовлення. Мудра ж миттєво зорієнтувалася, згадавши, що подібну схему «прання» вже використовує тодішня перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко.
Миловановська «пральня» в дії: від порад на плівках до гонорарів у декларації
Рецепт із плівок матеріалізувався з неймовірною швидкістю. Вже 4 серпня 2026 року приватна установа «Університет “Київська школа економіки”» виплатила Ірині Мудрій 194,9 тисячі гривень у якості гонорару за цивільно-правовим правочином. Вже 7 серпня ексчиновниця офіційно подала до НАЗК повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, зафіксувавши ці кошти.
Таким чином, схема заробітку через структури Мілованова спрацювала безвідмовно: те, що в березні обговорювалося на оперативних записах як цинічний спосіб прикриття незрозумілих статків, у серпні стало законним елементом декларації.
Фінансування подібної щедрості у KSE має цілком зрозуміле походження. Серед ключових спонсорських донорів закладу значаться одіозні українські олігархи та бізнесмени (зокрема Віктор Пінчук, Томаш Фіала, Сергій Тигіпко), а також державні монополісти на кшталт «Укрпошти» під керівництвом Ігоря Смілянського. Через подібні фонди та грантові прокладки потрібні чиновники отримують «фіктивні» гонорари, які дозволяють закривати дірки у деклараціях.
Політичний шантаж на крові антикорупції
Цей епізод із плівками НАБУ демонструє глибшу кризу системи. Замість того, щоб використовувати зібраний компромат для реальної боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади, керівники антикорупційних органів — директор НАБУ Семен Кривонос та очільник САП Олександр Клименко — тримають гачки на чиновників Офісу Президента.
Закулісні маневри навколо компромату на Мудру та інших наближених осіб використовуються для тиску на політичне керівництво держави з метою вибити вигідні кадрові призначення. Антикорупційні органи перетворилися на інструмент політичного шантажу, де плівки про «пральні» Мілованова лежать у сейфах доти, доки це вигідно силовикам для досягнення власних кар’єрних амбіцій.
