Українська правоохоронна та судова системи знову в епіцентрі безпрецедентного скандалу, який демонструє зрощування колишніх топсиловиків із сучасними технологіями та організованою злочинністю. У фокусі уваги детективи НАБУ та прокурори САП опинилися навколо діяльності колишнього заступника головного військового прокурора Дмитра Борзих. За даними гучного розслідування тижневика ZN.UA, Борзих разом із партнерами по адвокатському об’єднанню «Гарантія ваших прав» створив розгалужену тіньову мережу, що спеціалізувалася на несанкціонованому доступі до закритих баз даних, зливі секретних ухвал по топкорупції, торгівлі інсайдом та навіть тиску на судових експертів за допомогою ручних механізмів мобілізації.
Пограбування реєстру: автоматичний скрипт та 40 тисяч зломів
У центрі кримінального провадження №52023000000000620, за яким 1 квітня 2025 року НАБУ і САП офіційно оголосили підозри Дмитру Борзих, Андрію Філюку та Максиму Комарницькому, лежить унікальна за своєю цинічністю схема кіберзлому.
З серпня 2022 року угруповання використовувало спеціально розроблений електронний скрипт, який кожні 12 годин здійснював автоматичну перевірку та сканування закритих судових ухвал. Для обходу систем безпеки використовувався скомпрометований електронний цифровий підпис (ЕЦП) судді Шевченківського районного суду міста Києва (у матеріалах ЗМІ фігурує Василь Волошин).
Масштаби вражають:
Зафіксовано 39 615 автоматичних запитів; здійснено перегляд 7 572 закритих рішень;
Стався витік даних щонайменше у 100 кримінальних провадженнях, серед яких близько 30 резонансних розслідувань самого НАБУ щодо високопосадовців.
Технічним виконавцем операції слідство вважає Костянтина Сайбеля, який ще у 2019 році вже отримував умовний термін за аналогічний несанкціонований доступ до державних реєстрів. Злита інформація миттєво ставала відомою фігурантам. Наприклад, після витоку ухвали на обшуки у справі ексочільника Мінагрополітики Миколи Сольського підозрювані встигли знищити частину доказів та масово змінити засоби зв’язку. У поле зору моніторингової групи також потрапляли матеріали справ щодо Бориса Кауфмана, Дмитра Ісаєнка, Григорія Козловського, Олександра Грановського, Вадима Новинського, а також епізоди навколо «Держспецзв’язку» (що іронічно перегукується з іншими великими розслідуваннями тилу).
Рекетирство у мантіях: тиск на експертів та залучення ТЦК
Окрім кібершпигунства, адвокатське об’єднання використовувало відверто бандитські методи тиску на слідство. Прослуховування офісу АО у листопад–грудні 2023 року зафіксувало кричущі факти протидії судовій експертизі.
Коли Львівський НДІ судових експертиз готував невигідні для клієнтів експертизи, на фахівців та заступника міністра юстиції Андрія Гайченка чинився шалений тиск із погрозами примусовою мобілізацією. Кульмінацією стало те, що одного із судових експертів одразу після підписання підсумкового висновку демонстративно затримали співробітники ТЦК та СП — попри наявність у нього офіційного бронювання від мобілізації.
Військова прокуратура, Банкова та «волинські квитки»
Дмитро Борзих сформував свій вплив ще за часів роботи в Головній військовій прокуратурі, де він обіймав посаду заступника Анатолія Матіоса та працював пліч-о-пліч із нинішнім очільником Київської ОВА Русланом Кравченком (який, щоправда, заперечує поточні ділові контакти).
За даними Борзих має тісні неформальні зв’язки з головою Печерського райсуду Києва Русланом Козловим (якого називають його кумом), а також із впливовими фігурами з орбіти Офісу Президента — Олегом Татаровим, Андрієм Смирновим та Олексієм Кулебою. Окремої уваги заслуговує епізод 2020 року, коли Матіос, Борзих та ще 13 колишніх прокурорів синхронно отримали адвокатські свідоцтва на Волині. Хоча кваліфкомісія спершу скасовувала ці іспити через очевидні зловживання, згодом «карманні» суди повністю відновили їхні права.
Судові маніпуляції проти журналістів та справа генерала СБУ
Намагаючись заглушити розголос, Борзих ініціював позов проти видання ZN.UA та журналістки Інни Ведернікової, вимагаючи спростувань і 500 тисяч гривень компенсації та намагаючись заборонити згадувати своє прізвище у контексті підозр.
Цей процес супроводжувався класичними суддівськими маневрами:
Перший позов адвокати відкликали;
Суддя Євген Хайнацький заявив про самовідвід через особисте знайомство з Борзих;
Наступна суддя Тетяна Ільєва також узяла самовідвід;
Зрештою справу передали судді Олексію Соколову, який 13 жовтня 2026 року цинічно закрив провадження за одне засідання, відмовившись навіть перенести слухання через повітряну тривогу.
Паралельно одіозні зв’язки простежуються у справі «Карфаген» щодо генерала СБУ Сергія Дуки, де захисником виступає колишній колега Борзих по військовій прокуратурі Владислав Кулінич, а процес слухає суддя ВАКС Володимир Воронько, який має спільний кар’єрний бекграунд із фігурантами. 6 листопада 2026 року прокурор САП був змушений заявити відвід судді Вороньку через відверте затягування судового процесу.
Статки, Лісники та незмінні традиції «елітного» життя
Питання до легальності статків Дмитра Борзих виникали ще в прокурорські часи. Журналісти Bihus.Info викривали, що прокурор мешкав у розкішному будинку на 390 м² у селищі Лісники під Києвом (вартість оренди тоді оцінювали у 90 тис. грн на місяць при офіційній зарплаті в 31 тис. грн), а його цивільна дружина Дар’я Полякова володіла Range Rover Evoque та елітною квартирою. Після того як декларації посадовців засекретили, офіційні дані різко «схудли», а НАБУ у 2018 році закрило провадження щодо незаконного збагачення.
Сьогодні ж справа щодо зливу баз даних НАБУ та масштабного тиску на експертів стала лакмусовим папірцем для антикорупційних органів. Якщо система не зможе довести до вироку справу ексзаступника військового прокурора, який поставив на потік продаж державної таємниці топкорупціонерам, це остаточно дискредитує реформу правоохоронних органів України.
