Свідчення проти спільників та 700 мільйонів відкупних: ВАКС затвердив скандальну угоду з одіозним ексрадником ОП Артемом Шилом

Антикорупційна система України демонструє черговий яскравий прецедент: правосуддя можна «купити» або пом’якшити за допомогою мільйонних компенсацій і цінних свідчень. Вищий антикорупційний суд офіційно затвердив угоду про визнання винуватості з колишнім високопоставленим співробітником СБУ та радником Офісу Президента Артемом Шилом. Замість реального та тривалого ув’язнення за розкрадання державних коштів на «Укрзалізниці», одіозний фігурант отримав 8 років тюрми, але з умовним звільненням і трьома роками випробувального строку.

Ціною свободи для Шила стало визнання організації масових розкрадань, легалізація понад 461 мільйона гривень, зобов’язання сплатити майже 700 мільйонів гривень компенсацій та спецконфіскації, а також надання викривальних свідчень проти інших організаторів корупційних схем.

Мільйонні виплати: куди підуть гроші Шила?

Згідно з вироком ВАКС у справі №991/12125/26, Артем Шило зобов’язаний виплатити державі та фондам колосальну суму. Фінансові зобов’язання ексчиновника вражають своєю масштабністю:

204 мільйони гривень штрафу;

60 мільйонів гривень безпосереднього відшкодування «Укрзалізниці»;

80 мільйонів гривень на підтримку ЗСУ (для легендарного фонду «Повернись живим»);

325,78 мільйона гривень спецконфіскації на користь держави.

Ба більше, у дохід держави конфіскують елітну нерухомість: три квартири загальною площею 388,1 кв. м вартістю понад 30 мільйонів гривень. Увесь цей масив коштів Шило зобов’язався виплатити протягом найближчих 12–18 місяців, частину з яких він планує покрити через третіх осіб та свого нового роботодавця — ТОВ «Інтеро».

Кабелі, трансформатори та «темні» схеми «Укрзалізниці»

Нагадаємо, що корупційний бек-офіс під керівництвом Шила тривалий час повністю контролював ключові закупівлі та фінансові потоки «Укрзалізниці». Серед найбільш кричущих епізодів слідства — мільйонні контракти на закупівлю кабельної продукції (на 97,4 млн та 44,1 млн грн) та скандальна трансформаторна схема на 95,1 млн грн.

Основну частину обладнання постачало ТОВ «Узелектро», яке, за даними НАБУ, контролювалося громадянином Білорусі. Аферибули схему просто: обладнання купували в Узбекистані через болгарського посередника, після чого перепродавали українському держпідприємству майже вдвічі дорожче. Коли ж на горизонті з’являвся дешевший конкурент, Шило особисто організовував підготовку «викривальних» листів від СБУ щодо нібито загроз державній безпеці, за що отримував ще й солідні хабарі (зокрема зафіксований епізод на $50 тис.).

Елітна легалізація: від пентхаусів у Києві до готелів у Дубаї

Зароблені на крові та держзакупівлях мільйони виводилися через розгалужену мережу номінальних власників, ФОПів та закордонні активи. У матеріалах справи фігурують:

розкішний київський пентхаус площею 444,6 кв. м за 38,95 млн грн;

комерційна нерухомість вартістю 46,58 млн грн;

елітні апартаменти та готельний номер у Дубаї;

масштабні операції через зерновий бізнес компаній «Сібкор» та «Гранова» на мільйони доларів (включно із закупівлею техніки JCB та контейнерів). Лише з цього епізоду держава конфіскує 2,9 мільйона доларів.

Таємні свідчення та полювання на організаторів

Найцікавіша — і водночас найбільш засекречена — частина вироку стосується виконання Шилом головної умови угоди: здачі своїх поплічників. За об’єднаними провадженнями одіозний ексрадник зобов’язався протягом двох місяців передати детективам НАБУ всі деталі щодо ще одного масштабного корупційного злочину та назвати справжніх організаторів схем.

Раніше подібні угоди зі слідством уже уклали Олександр Лісковатський та співробітник СБУ Олександр Ковалюк, а про готовність домовитися заявляв і Костянтин Мельник. Проте імена головних ляльководів, проти яких тепер свідчить Артем Шило, наразі залишаються під грифом секретності у закритій частині судового вердикту.

Попри мільйонні компенсації в бюджет і допомогу армії, ця справа залишається гірким нагадуванням про те, як топчиновники роками грабували воюючу країну, розраховуючи у разі провалу просто «відкупитися» частиною накраденого.