Поки Державне бюро розслідувань мляво аналізує «роль окремих посадовців» у розслідуванні щодо незаконного виїзду VIP-утікачів за кордон, родина одного з ключових фігурантів цієї історії — колишнього чиновника Нацполіції Сергія В’язьмікіна — безперешкодно нарощує бізнес-активи, квадратні метри та преміальний автопарк, зазначає Женя Хамстер.
Широкий загал дізнався про В’язьмікіна в серпні 2022-го, коли той потрапив у кадр журналістського матеріалу «Батальйон Монако». Його помітили на елітному французькому курорті поряд із колишнім народним депутатом від забороненої ОПЗЖ, мільйонером Ігорем Абрамовичем. Обоє невдовзі отримали статус фігурантів у справі ДБР. Відтоді минуло майже чотири роки. У процесуальному плані — повна тиша, натомість у статках родини — активний рух.
Професійний шлях, що дав змогу колишньому правоохоронцю під час повномасштабного вторгнення перебувати на Лазуровому узбережжі, стартував стандартно — у міліцейських структурах середини 2000-х. Довгий час В’язьмікін залишався в тіні, аж поки 2014 року не перейняв кермо Управління боротьби з економічними злочинами в Житомирській області. Без публічних інцидентів не обійшлося: вилучення майна у підприємців, закиди місцевих щодо покровительства нелегальному видобутку бурштину. Утім, на кар’єру це не вплинуло — вже 2015-го він пішов угору, обійнявши посаду першого заступника очільника Департаменту захисту економіки Нацполіції України.
Саме з цього моменту починається найцікавіше — у публічному доступі з’явилася його перша офіційна декларація.
За документами статки головного борця з економічною злочинністю виглядали майже скромно. Жодної власної машини чи житла. Річний оклад — орієнтовно 126 тисяч гривень. Пересувався на седані бізнес-класу Volvo S80 2010 року випуску, який належав його батькові, Анатолію В’язьмікіну. Дружина Оксана мала право користуватися будинком під Києвом площею 357 кв. м, що разом із ділянкою значився за сторонньою особою — Оленою Рижко. Популярна модель: власного майна немає, усе записано на інших, але рівень життя цілком комфортний.
Аскетичну картину розбавляли аксесуари. Посадовець вніс до звітності годинники Zenith (базові версії яких коштують від 6 до 15 тисяч доларів) та Ulysse Nardin (класичні й спортивні моделі в середньому оцінюють у 8–12 тисяч доларів). Його дружина віддавала перевагу Cartier, вартість яких, залежно від оздоблення коштовним камінням, коливається від 5 до 30 тисяч доларів. Неважко вирахувати, скільки років довелося б відкладати увесь офіційний дохід для купівлі такої колекції.
Знайшлася в тій декларації й інша деталізація. Оксана Вязмікіна на той час вже мала 50% акцій ТОВ «Перша українська аграрна компанія» та 25% в офшорній структурі AMO-SV DMCC, зареєстрованій в ОАЕ. Крім того, попри невисоку зарплату чоловіка, родина тримала значні готівкові заощадження: Сергій вказав 110 тисяч гривень та 9 тисяч доларів, а його дружина — 815 тисяч гривень, 21 тисячу доларів і 18 тисяч євро.
Коли ж В’язьмікін залишив лави поліції, на його дружину чекав справжній фінансовий успіх.
Протягом кількох місяців 2020 року Оксана В’язьмікіна стала власницею цілої галереї нерухомості. 3 березня вона оформлює три нежитлові об’єкти площею 144 кв. м у ЖК «Наш будинок» на проспекті Берестейському, 71-А (колишній проспект Перемоги). 5 березня — маєток в елітному котеджному містечку «Чайка» на 15-му кілометрі Житомирської траси площею 295,8 кв. м та ділянку на вулиці Музичанській у столиці. 11 березня — садовий будинок у масиві «Мальовниче урочище» поблизу села Мостище на Київщині площею 221,6 кв. м разом із трьома ділянками загальною площею понад пів гектара. 1 липня — дві квартири в преміальному клубному будинку «The Garden» на Буслівській, 15 (91 та 90,6 кв. м) із двома паркомісцями на Печерську. 7 липня — квартиру в Житомирі на вулиці Перемоги, 53, площею 143,8 кв. м.
Хто саме зробив такі коштовні подарунки, офіційні реєстри не розкривають. Утім відомо, що батько Оксани — Олександр Сітак — є впливовим аграрієм Житомирщини, а його родина контролює низку компаній. У однієї з них, ТОВ «Зелений вал», В’язьмікіна у квітні 2020 року взяла в оренду 28 гектарів землі, розбивши це на 14 окремих угод по 2 гектари. Причини такого поділу замість одного договору розкривати не потрібно.
Остаточна декларація за 2020 рік, подана після звільнення, наочно продемонструвала фінансові пропорції в родині. Річний виторг експравоохоронця склав 358,4 тисячі гривень. Натомість дружина задекларувала 1,8 мільйона гривень дивідендів від «Першої української аграрної компанії», додатково 2 мільйони гривень, 20 тисяч доларів і 17 тисяч євро готівкою, а також преміальний позашляховик Mercedes-Benz GLS 500 2019 року. Експосадовець із роками досвіду в сфері боротьби з економічною злочинністю забезпечував бюджет уп’ятеро менше за власну дружину.
Проте справжній підприємницький хист у цій родині виявився ще пізніше.
6 травня 2025 року 70-річний Анатолій В’язьмікін, батько фігуранта, який за весь період служби сина володів єдиним уживаним авто, раптово оформлює статус фізичної особи-підприємця. Основна діяльність — надання транспортних засобів в оренду. Невдовзі на пенсіонера реєструють Mercedes-Benz GLE 300 D 2023 року випуску, а ще через кілька місяців — Mercedes-Benz EQS 580 того ж року. Загальна сума закупівель перевищила 200 тисяч доларів.
Отже, ситуація виглядає так: син уже тривалий час перебуває на європейському узбережжі, а його 70-річний батько в Україні відкриває бізнес із прокату машин і купує два елітні німецькі електрокари на суму, еквівалентну вартості двох київських квартир. Питання про джерела цих статків виникає саме собою, але правоохоронці з ДБР його досі не поставили.
Тим часом активи дружини проходять плановий ребрендинг. У травні 2026 року ТОВ «Перша українська аграрна компанія» офіційно змінює назву на ТОВ «Тредзерно». Зміна вивіски логічна: структура фігурувала в матеріалах ДБР щодо податкових мінімізацій В’язьмікіна та Абрамовича в столично му відомстві. Слідчі зазначали, що компанія використовувалася як родинний інструмент для легалізації тіньового капіталу та фінансування закордонних витрат фігурантів. Назва інша, суть та сама — і жодних вироків у реєстрах.
Експоліцейський також подбав про мінімізацію юридичних ризиків. До червня 2021 року він значився бенефіціаром інвестфонду АТ «ЗНВКІФ» «Фарт капітал», де серед співвласників фігурував батько його колишнього керівника Ігоря Купранця. Офіційний профіль — фінансові послуги та трасти. Фактично ж структура слугувала сейфом для активів: лише за 2020 рік її статутний капітал досяг 806 мільйонів гривень. Наразі В’язьмікін формально залишив склад засновників, а бенефіціаркою стала його теща, Марія Сітак. Модель відпрацьована: експосадовець продовжує контролювати значні ресурси, залишаючись осторонь юридичних документів.
У цьому контексті варто згадати й самого Купранця, який після звільнення сформував власну бізнес-групу з елітної нерухомості в Києві, Трускавці та Буковелі, агроструктур у Європі й газовидобувних майданчиків. Ідеться не про поодинокий випадок, а про цілу групу колишніх посадовців Департаменту захисту економіки, які захистили власні фінансові інтереси.
Редакція «Телеграфу» вже направила до ДБР офіційне звернення з проханням уточнити стан кримінального провадження щодо В’язьмікіна та перевірити джерела походження майна його близьких.
Відповідь передбачувана. Поки слідчі роками з’ясовують обставини виїзду за кордон, ресурси В’язьмікіних активно працюють. Кивіська нерухомість оформлена, преміальні авто придбані, підприємства перейменовані, юридичний контроль переписаний на тещу, син за кордоном, батько в бізнесі. Усі процеси налагоджені. Окрім, хіба що, самого розслідування.
