616 мільйонів без тендеру для мийника вікон: як «Київводоканал» збагачує фірму засудженого за сепаратизм колаборанта Кізіменка

Поки мешканці правого берега Києва вимушені годинами сидіти без краплі води, а столиця готується до чергових складних випробувань зими, міські комунальні структури продовжують крутити масштабні фінансові схеми. ПрАТ «Київводоканал» уклало низку секретних угод на астрономічні 616 мільйонів гривень на встановлення резервного та альтернативного живлення для насосних станцій. Проте найцинічнішим у цій історії є навіть не відсутність конкуренції, а те, кому саме дісталися ці казкові бюджетні мільйони — компанії, яку журналісти-розслідувачі напряму пов’язують із одіозною родиною засудженого за державну зраду та співпрацю з окупантами Олега Кізіменка.

Золоті насоси під кінець опалювального сезону

Як з’ясували журналісти-розслідувачі Юрій Ніколов та Володимир Бондаренко, у період із 18 по 21 вересня «Київводоканал» підписав без жодних відкритих торгів цілу серію угод на загальну суму 615,64 млн грн. Контракти передбачають проведення будівельних робіт із впровадження альтернативних джерел живлення на 13 ключових водопровідних і каналізаційних насосних станціях столиці.

Серед найдорожчих об’єктів:

Деснянська насосна водопровідна станція 1-го підйому — 157,2 млн грн;

Дніпровська станція 1-го підйому на Оболоні — 73 млн грн;

Каналізаційна станція «Правобережна» в Голосіївському районі — 56,2 млн грн;

А також низка інших станцій («Північна», «Дарницька», «Міська», «Смородинська» тощо) вартістю від 14 до 54 мільйонів гривень кожна.

Окремої уваги заслуговують терміни виконання робіт. У всіх 13 угодах на системі «Прозорро» стоїть єдина дата завершення — 27 березня 2027 року. Простими словами: резервне живлення для насосів, які мають забезпечувати місто водою в розпал морозів, з’явиться лише тоді, коли опалювальний сезон уже офіційно добігатиме кінця.

При цьому перевірити адекватність цін чи якість матеріалів неможливо фізично. Усі документи та проєктні кошториси приховано під грифом конфіденційності. У відкритому доступі залишилися лише рішення про виплату щедрого 30-відсоткового авансу, який Департамент житлово-комунальної інфраструктури КМДА оперативно погодив наприкінці вересня. Тобто державні мільйони підуть підряднику невідкладно, а результатів доведеться чекати до наступної весни.

Хто такий «мийник вікон», що раптово став мільярдним підрядником?

Єдиним виконавцем усіх цих багатомільйонних контракти без будь-якої конкуренції стало ТОВ «Фасад-сервіс-буд» із міста Бровари. Директором і засновником компанії значиться такий собі Василь Щербук із маленького села на Харківщині.

До літа 2026 року ця фірма не мала жоднісінького стосунку до масштабної інфраструктури чи водоканалів. Згідно з аналітичними базами, раніше «Фасад-сервіс-буд» перебивався дрібними замовленнями на десятки чи сотні тисяч гривень: ремонтував фасади для Академії наук та мив вікна у Верховній Раді. Річний дохід підприємства ледь сягав скромних сум.

Проте все різко змінилося у червні 2026-го, коли компанія раптово отримала без тендерів вісім підрядів на 124,5 млн грн на Броварщині (тоді замовником виступав Департамент регіонального розвитку Київської ОДА, який очолював Микола Калашник). Тепер же колишній «мийник вікон» отримує від столичного «Київводоканалу» ще 616 мільйонів. Для маленької фірми це абсолютний рекорд, за яким стоїть значно серйозніший бенефіціар.

Слід родини Кізіменків: зрадники Батьківщини та мільярдні тендери

За даними розслідувачів, ниточки від «Фасад-сервіс-буд» ведуть безпосередньо до впливової та скандально відомої групи братів Кізіменків.

Компанія та інша одіозна структура угруповання — «Укрбуд-Проект-Реконструкція» (яка вже освоїла сотні мільйонів на «Київводоканалі» та в Бучі) — зареєстровані на одній вулиці в Броварах і навіть мають спільних працівників.

Їхня мати, Алла Кізіменко, свого часу заснувала ТОВ «Хозхімсервіс», яке Антимонопольний комітет офіційно покарав за антиконкурентну змову на торгах.

Але найогидніша деталь цієї біографії стосується батька сімейства — Олега Кізіменка. За часів Януковича він очолював управління в Донецькій ОДА, а з кінця 2012 року працював заступником голови Севастопольської міськдержадміністрації. Після окупації Криму у 2014 році він свідомо залишився на півострові та півтора року вірою і правдою служив окупаційній владі, організовуючи паради російських військ і проводячи псевдореферендум.

У 2018 році СБУ затримала його в Херсоні. У січні 2019 року Голосівський райсуд Києва виніс вирок: 5 років позбавлення волі… умовно, з іспитовим строком на 1 рік через «щире каяття» у допомозі країні-агресору!

Відтоді родина Кізіменків розгорнула справжню імперію з освоєння українського бюджету. За різними оцінками, структури родини з 2016 року викачали з державних та комунальних тендерів понад 5 мільярдів гривень. На вкрадені на підрядах кошти родина придбала елітну нерухомість у найдорожчих котеджних містечках під Києвом, де, за іронією долі, збудували величезний молитовний дім (мабуть, щоб замолювати гріхи за чергові виграні без тендерів мільйони).

Тим часом кияни на правому березі продовжують сидіти без води, поки державні та комунальні кабінети безперешкодно роздають мільйонні потоки фірмам із прямим шлейфом сепаратизму та розкрадання.