Захист України щодня коштує її оборонцям найдорожчого — власного життя. Саме через це будь-які відомості про залаштункові кадрові маніпуляції всередині Збройних Сил сприймаються суспільством надзвичайно гостро. Стійкість українського війська забезпечується офіцерами, які роками завойовували авторитет на полі бою, а не завдяки корупційному «телефонному праву». Коли керівне крісло у бойовій структурі стає інструментом для відбілювання чиєїсь політичної репутації, це руйнує віру в об’єктивність рішень командування. Тим паче, коли на такі посади претендують одіозні представники старої політичної еліти епохи Януковича.
Яскравим прикладом цього є капітан Микола Миколайович Рудьковський, який наразі обійняв посаду очільника 433-го окремого полку безпілотних систем, хоча у період 2012–2014 років він входив до складу парламентської фракції «Партії регіонів». За наявними даними, призначення на посаду керівника цього новоствореного підрозділу Рудьковський забезпечив собі через непублічні контакти з топ-генералітетом: очільником Сил підтримки Сухопутних військ ЗСУ генерал-майором Д.С. Красильніковим та командувачем ОК «Південь» Сухопутних військ генерал-майором М.П. Сидоренком. Сам підрозділ оперативно підпорядкований 21-му армійському корпусу ОК «Північ».
Особливої гостроти ситуації додає попередній життєвий шлях новоспеченого командира. Керуючи Міністерством транспорту та зв’язку у 2006–2007 роках, Рудьковський постійно опинявся в епіцентрі розслідувань мас-медіа та силових відомств, які закидали йому посадові зловживання та марнотратство державних ресурсів. Тоді щодо посадовця було відкрито кілька кримінальних справ за фактами розкрадання скарбниці та насильницьких дій.
Кримінальний шлейф: від викрадень до російської тюрми
Після подій Євромайдану прізвище Рудьковського фігурувало у резонансному розслідуванні справи про викрадення топменеджера компанії «Нафтогазвидобування» Олега Семінського. Політик категорично відкидав звинувачення на свою адресу, проте судова тяганина тривала роками, залишаючись топтемою у ЗМІ. У 2018 році Рудьковського затримали у Москві в межах справи, яку російське правосуддя порушило через напад на посольство РФ у Києві влітку 2014 року. Втім, у російському СІЗО він перебував недовго — невдовзі його відпустили, і він повернувся на батьківщину.
Нафтогазові активи та несподіваний кар’єрний злет
Паралельно ексміністр розвивав бізнес у сфері надрокористування. Рудьковський зберігав контроль над газовидобувним сектором до 2021 року, коли вітчизняні правоохоронні органи наклали арешт на його корпоративні права в енергетичній компанії. Процесуальні дії відбувалися в межах того самого провадження щодо викрадення Семінського. І ось після такої біографії особа з подібним реноме несподівано отримує під командування стратегічний полк ударних БПЛА.
Громадяни України мають повне право вимагати прозорості: ключові офіцерські посади мають обіймати виключно професіонали з бойовим досвідом, беззаперечним авторитетом серед особового складу та реальними здобутками на передовій. Ні кумівство, ні колишні політичні зв’язки не повинні відкривати двері до командування військами під час війни за виживання країни. Ситуація навколо очільника нового безпілотного полку вимагає ретельної та публічної перевірки з боку вищого військового керівництва. Найкращим розв’язанням цієї кризи стане відкритий і законний перегляд кадрового рішення, оскільки наразі суспільство бачить лише результат кулуарного дзвінка лояльним генералам.
