Поки Україна веде виснажливу війну за виживання, на фінансовому фронті назріває грандіозний скандал, який може коштувати державі мільярдів доларів. Через поспішні, юридично вразливі рішення та ймовірні зловживання при конфіскації активів підсанкційних осіб Україні загрожують нищівні позови в міжнародних інвестиційних арбітражах. Як зазначає у своєму блозі колишній редактор «Економічної правди» Сергій Лямець, загальна сума вимог лише у трьох гучних справах — «Мотор Січі», «Сенс Банку» та ВЕБ.РФ — вже перевищує 3 мільярди доларів. Головну відповідальність за ці ризики експерти покладають на чиновників, які готували санкційні документи, зокрема на уповноваженого президента з питань санкційної політики Владислава Власюка та колишню заступницю керівника Офісу Президента Ірину Мудру.
Міжнародні арбітражі не пробачають прорахунків: перші мільйонні втрати
Станом на кінець 2025 року проти України було відкрито 47 інвестиційних спорів, причому у дев’яти з них рішення вже ухвалено не на користь держави.
Яскравим тривожним дзвіночком стало рішення трибуналу ICSID від 1 травня 2026 року, яким Україну зобов’язали виплатити $71 млн плюс відсотки за експропріацію акцій Запорізького алюмінієвого комбінату, що контролювався російським олігархом Олегом Дерипаскою. Тоді вилучення супроводжувалося українськими санкціями, які міжнародний арбітраж визнав слабко обґрунтованими. Як підкреслюють юристи, міжнародні інстанції оцінюють не внутрішні політичні рішення чи закони, а суворе дотримання двосторонніх угод про захист інвестицій, де фактор війни далеко не завжди стає вирішальним.
Серед інших ризикових кейсів — позов компанії AEROC на €100 млн за заводи, конфісковані в російської групи LSR і згодом продані українському бізнесмену Геннадію Буткевичу. Проте найбільшою загрозою залишається протистояння навколо націоналізації «Сенс Банку».
«Сенс Банк» та підозри НАБУ: чи перетворили націоналізацію на корупційну годівницю?
Найбільшим ризиком експерти вважають позов компанії ABH Holdings щодо націоналізованого у 2023 році «Сенс Банку», де сума вимог становить $653 мільйони.
Ситуація ускладнюється тим, що навколо банку розгорнулися масштабні кримінальні розслідування. 20 серпня 2026 року детективи НАБУ та САП у межах операції «Форест Гамп» повідомили про підозри фігурантам цієї справи, серед яких, за даними ЗМІ, опинилися вже згадана Ірина Мудра та призначений головою наглядової ради банку Микола Гладищенко.
Як зазначають розслідувачі, націоналізація фактично дозволила групі високопосадовців взяти фінансову установу під власний контроль. При цьому Владислав Власюк із 2023 року представляв державу в наглядовій раді банку і водночас курирував державну санкційну політику. На думку аналітиків, міжнародні арбітражі можуть розцінити таке поєднання ролей як очевидний конфлікт інтересів.
«ЗАХИСТ ABH ОТРИМАЄ ВСІ ПІДСТАВИ ЗАЯВИТИ, ЩО «СЕНС БАНК» НАЦІОНАЛІЗУВАЛИ НЕ ЗАДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ, А ЩОБ ПОБУДУВАТИ НА ЙОГО ОСНОВІ КОРУПЦІЙНИЙ БІЗНЕС», — ЗАСТЕРІГАЄ ЛЯМЕЦЬ. ДОДАТКОВИМ АРГУМЕНТОМ ДЛЯ ПОЗИВАЧІВ СТАНЕ Й РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СУДУ ЄС 2024 РОКУ ПРО АНУЛЮВАННЯ САНКЦІЙ ПРОТИ ГОЛОВНИХ БЕНЕФІЦІАРІВ МИХАЙЛА ФРІДМАНА Й ПЕТРА АВЕНА.
Золоті послуги юристів та логіка безвідповідальності
Судові баталії коштують українському бюджету колосальних грошей. Одна лише інвестиційна справа обходиться державі в середньому у $4,7 млн, а контракти Мін’юсту з міжнародною юридичною компанією Quinn Emanuel щодо захисту у справі «Сенс Банку» склали €3,784 млн. Хоча формально баланс продажів санкційних активів у 2025 році приніс бюджету 4,51 млрд грн, потенційні репараційні позови можуть перекрити ці надходження в рази.
На тлі того, як антикорупційні органи вже б’ють на сполох і вручають підозри посадовцям (як у справі «Форест Гамп»), риторика суспільства стає все жорсткішою. Головне питання, яке залишається без відповіді: хто саме персонально відповість за юридичні «дірки» в санкційних механізмах, через які держава тепер ризикує розплачуватися мільярдами доларів із кишень українських платників податків?
