Українська антикорупційна система вчергове демонструє дивовижну гнучкість, коли мова заходить про мільйонні активи одіозних політиків. Спеціалізована антикорупційна прокуратура на чолі з Олександром Клименком підписала скандальну угоду про визнання винуватості з колишнім виконувачем обов’язків голови Адміністрації Президента (за часів Олександра Турчинова) та екснардепом Сергієм Пашинським. По суті, держава офіційно дозволила фігуранту відкупитися від реального та суворого покарання за розкрадання національних ресурсів, залишивши йому шалені прибутки завдяки продуманій математичній маніпуляції з валютними курсами.
Хроніка пограбування: від нафтопродуктів 2014 року до мільярдних угод
Йдеться про резонансні події березня — червня 2014 року. Тоді Сергій Пашинський, використовуючи своє високе службове становище та політичний вплив, організував заволодіння арештованими нафтопродуктами, які належалибігменському оточенню Віктора Януковича. За даними слідства, ці махінації завдали прямих збитків державі на суму 817 мільйонів гривень. Ба більше, Пашинському інкримінували участь у злочинній організації, яка роками вибудовувала тіньові потоки навколо державних активів.
Згідно з умовами підписаної угоди зі слідством, яку тепер має затвердити суд, Пашинський повністю визнав свою провину, проте отримав надзвичайно м’яке «накарання» у вигляді фінансових виплат та символічних обмежень:
Відшкодування збитків державі: 600 млн грн перераховуються безпосередньо до загального фонду Держбюджету.
Впливові благодійні фонди: 400 млн грн спрямовуються на рахунок фонду «Повернись живим» (або у вигляді постачання озброєння за узгодженим переліком), а ще 100 млн грн — на рахунок Благодійного фонду «Спільнота Стерненка» для закупівлі зброї Силам оборони.
Штрафи та заборони: Суд призначив основний штраф у розмірі 850 тис. грн та додатковий штраф у 17 тис. грн із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком лише на 1 рік.
Окремої уваги заслуговує той факт, що конфіскацію особистого майна засудженого не було призначено. Прокурори пояснили це юридичною колізією: таке додаткове покарання було запроваджене законодавчо лише в червні 2020 року — тобто вже після вчинення самого злочину.
Валютна магія: як вкрасти мільйони в доларах, а повернути копійки
Найбільш цинічною частиною цієї «угоди» є чиста економічна вигода самого Пашинського, розрахована на різниці курсів валют та інфляції за понад десятиліття.
У 2014 році: Коли Пашинський крав нафтопродукти на 817 млн грн, за тодішнім офіційним курсом Національного банку (майже 12 грн за долар) ця сума становила еквівалент близько 69 мільйонів доларів США.
У 2026 році: За умовами угоди зі слідством, загальна сума «відступних» державі та фондам становить 1,1 млрд грн. За нинішнім курсом це лише близько 24 мільйонів доларів.
Якщо порахувати в чесному доларовому еквіваленті, сьогоднішня сума відшкодування мала б становити щонайменше 3,1 мільярда гривень, а не жалюгідні 1,1 млрд. Очевидно, що Пашинський не був би собою, якби навіть на офіційному поверненні вкраденого не залишився в колосальному плюсі, збагатившись на різниці курсів за рахунок держави.
Замкнене коло впливу: куди підуть «відкупні» мільйони?
Особливе занепокоєння у фінансових та політичних колах викликає розподіл коштів між фондами. Той факт значна частина мільярдних відступних спрямовується на структури, які тривалий час тісно асоціюються з самим Пашинським (зокрема, його давнє фінансування проєктів Тараса Чмута), створює ідеальну ілюзію «самофінансування». Окрім того, у кулуарах відкрито говорять про те, що подібні фінансові потоки залучаються до підтримки політичних проєктів, де на роль нових облич просуваються наближені до цього кола діячі.
Не варто забувати і про те, що Сергій Пашинський на сьогодні залишається одним із фактичних монополістів українського ринку озброєння, контролюючи чималу частку військово-промислових потоків. Угода з САП Клименка фактично легітимізує його статус, дозволяючи за допомогою частини вкрадених у 2014 році грошей відкупитися від тюрми та зберегти свої бізнес-імперії.
Коли антикорупційні органи укладають угоди, за яких злочинець повертає втричі менше, ніж вкрав, а держава втрачає мільярди на курсовій різниці, це свідчить не про торжество правосуддя, а про черговий компроміс із системою.
