Поки українська держава веде екзистенційну війну за своє виживання та критично потребує власних енергетичних ресурсів для підтримання економіки та енергосистеми, одіозні корупціонери минулого продовжують безсоромно розтягувати національні надра. Служба безпеки України наразі розслідує масштабні та заплутані корупційні схеми захоплення унікального Стинавського нафтогазового родовища на Львівщині. За цією зухвалою аферою стоїть колишній міністр екології та природних ресурсів часів злочинного режиму Януковича, олігарх-утікач Микола Злочевський, який навіть після втечі з країни продовжує контролювати стратегічні енергетичні активи через сімейні офшори.
Детективна історія з корінням у часи Януковича та рейдерські плани
Масштабна афера навколо Стинавського нафтогазового родовища розпочалася ще за часів президента-втікача Віктора Януковича. Тоді підконтрольна Миколі Злочевському комерційна структура вперше отримала спеціальний дозвіл на розробку цих надр. Проте згодом, після зміни влади та тривалих судових баталій, скандальну ліцензію все ж таки було скасовано. За логікою закону та здорового глузду, права на видобуток вуглеводнів на цій перспективній ділянці мали б бути виставлені на відкритий, прозорий аукціон для поповнення державного бюджету.
Але реальність української приватизації виявилася зовсім іншою. Щойно державна нафтогазова компанія «Укрнафта» спробувала законно зайти на Стинавське родовище, раптово з’ясувалося «диво»: Стинавське родовище якимось містичним чином перетинається межами із Семигинівським родовищем. А спеціальний дозвіл на розробку останнього виявився оформленим на ТОВ «Парі Нафтогаз», кінцевими бенефіціарними власниками якого є рідні дочки Миколи Злочевського — Анна та Каріна.
Штучна вертикальна «сліпота» ліцензій та пастка глибин
Проблема накладення родовищ виявилася набагато глибшою, ніж просто географічний чи земельний конфлікт сусідніх ділянок. Згідно з геологічними даними, продуктивні горизонти обох родовищ розрізняються всього на п’ять метрів:
Стинавське родовище залягає на глибині 2800–3600 метрів;
Семигинівське родовище залягає на глибині 3605–4540 метрів.
Тобто ці два родовища розташовані чітко одне під одним, утворюючи єдиний вертикальний масив надр. Проте у чинній версії ліцензії компанії «Парі Нафтогаз», яка була оформлена у липні 2022 року, жодних чітких обмежень за глибиною користування надрами чомусь зазначено не було.
У результаті виникла обурлива та відверто корупційна колізія: через відсутність у бланку дозволу глибинних меж компанія родини Злочевського отримала юридичну можливість трактувати свій документ так, ніби він охоплює весь вертикальний об’єм надр на всю глибину — включно зі Стинавським родовищем. Чому профільні чиновники та державні органи «забули» вписати глибину, хоча офіційний протокол Державної комісії із запасів корисних копалин чітко визначав інтервал Семигинівського родовища від 3605 метрів? Відповідь очевидна: мало місце чергове кулуарне узгодження в інтересах одіозного олігарха.
Корпоративні махінації, офшори та геологічна інформація як окремий актив
Як свідчать матеріали судових реєстрів (зокрема детальна постанова Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі № 320/35831/24), побудова та захист цієї бізнес-імперії супроводжувалися складними юридичними та фінансовими маніпуляціями:
17 вересня 2021 року з ТОВ «Парі» було виділено нову компанію — ТОВ «Парі Нафтогаз», яку зареєстрували на кіпрську структуру Semigin Holdings Limited та сестер Злочевських.
Новій структурі оперативно передали спецдозвіл № 5398 на Семигинівське родовище, а також результати дорогих сейсморозвідувальних робіт, які раніше виконала компанія «Геоюніт» для точної побудови структурної моделі родовища.
Фінансова звітність ТОВ «Парі Нафтогаз» демонструє вражаючі показники: у 2025–2026 роках активи компанії зросли до сотень мільйонів гривень (активи на 417,8 млн грн, зобов’язання на 501,3 млн грн та збитки у 40 млн грн за звітний період), що породжує чимало запитань щодо джерел походження капіталів та внутрішньогрупових позик.
Пилипівське родовище та підозріла «забудькуватість» прокуратури
Аналогічні схеми Злочевський роками відпрацьовував і на інших нафтогазових ділянках. У тому ж судовому рішенні детально описана історія з Пилипівським газовим родовищем, на яке компанія «Парі» отримала спецдозвіл ще у 2011 році. У 2016 році Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) намагалася через суд анулювати цю ліцензію через грубі порушення процедури, однак суд зрештою відмовив прокурорам… через «пропуск строку звернення до суду». Подібна дивна забудькуватість і пасивність з боку правоохоронців фіксувалася неодноразово при спробах оскаржити інші ліцензії структур Злочевського (зокрема ТОВ «Техноресурс» та ТОВ «Надрагаз»).
Окрім того, компанія «Парі» тривалий час вела судові фінансові суперечки з податковими органами щодо заниження фінансових результатів на сотні мільйонів гривень через реалізацію природного газу за цінами нижче ринкових, що вкотре підтверджує масштабність фінансових потоків у цій бізнес-імперії.
Висновок: надра мають належати державі
Газове пограбування України людьми ексміністра Злочевського в умовах повномасштабної війни є кричущим злочином проти національної безпеки. Служба безпеки України, НАБУ та профільні відомства зобов’язані довести розслідування до логічного кінця, ліквідувати правові колізії з глибинними межами ліцензій, повернути захоплені стратегічні надра у державну власність та притягнути до реальної відповідальності всіх причетних посадовців і бенефіціарів.
