Український законодавчий процес під час війни все частіше стає заручником кулуарних домовленостей та захисту інтересів сумнівних бенефіціарів. Скандальний законопроєкт №15563, який мав би назавжди покласти край ганебній практиці перетворення кримінальних угод про визнання винуватості на закритий «благодійний аукціон» для топкорупціонерів, намертво застряг у профільних кабінетах Верховної Ради. За інформацією з кулуарів парламенту, за цим блокуванням стоїть особисто голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, який здійснює жорсткий тиск на керівництво та членів комітету.
Суть законопроєкту: чому закриті угоди зі слідством стали золотою жилою для обраних
Головна мета законодавчої ініціативи проста й водночас болюча для тилових маніпуляторів: повністю заборонити передбачати в угодах про визнання винуватості будь-які платежі, внески, пожертви чи передачу майна на користь третіх осіб — як фізичних, так і юридичних.
Що це означає на практиці? Сьогодні фігурантам гучних корупційних розслідувань замість реальних тюремних термінів та конфіскації награбованого на користь держави масово прописують багатомільйонні «благодійні внески» на рахунки «потрібних» приватних фондів. Обвинувачений «визнає провину», а колосальні кошти, які за законом мали б піти на відновлення зруйнованої країни та наповнення державного бюджету, безслідно розчиняються на рахунках невідомих структур, обраних за непрозорими критеріями.
Законопроєкт пропонує жорстку альтернативу: всі кошти від угод мають спрямовуватися виключно до державного бюджету або безпосередньо на користь цивільного позивача. Окрім того, документ вимагає повної публічності судових рішень, щоб суспільство нарешті дізналося, хто, за які злочини і скільки заплатив мільйонів, аби уникнути справедливого покарання. Зрозуміло, що для бенефіціарів цієї системи така перспектива є смертельно небезпечною.
Парламентські «гойдалки» та політичний дах: хронологія саботажу
Хронологія гальмування документа говорить сама за себе. Законопроєкт було офіційно зареєстровано у Верховній Раді 27 серпня 2026 року, а вже наступного дня його направили на опрацювання до Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності. На цьому реальний рух документа зупинився. Станом на сьогодні його статус незмінний — «надано для ознайомлення» членам комітету. Поки комітет нескінченно «ознайомлюється», сесійна зала не має змоги навіть винести його на голосування.
Головною причиною цього паралічу є безпрецедентний тиск з боку Давида Арахамії. Мета такого пресингу очевидна — не допустити ухвалення закону, який руйнує налагоджені схеми виведення грошей поза державним бюджетом.
Експерти та аналітики вказують на цілу низку зацікавлених бенефіціарів збереження нинішнього статус-кво — від керівників приватних фондів, для яких такі угоди перетворилися на джерело надприбутків, до одіозних фігурантів резонансних справ (зокрема, навколо справ поліграфкомбінату «Україна» чи Одеського аеропорту, де саме закриті угоди дозволили зберегти ключові активи в руках підозрюваних).
Безкарність у обмін на лояльність: хто покриває корупційні схеми в парламенті
Складання цього політичного пазла демонструє класичну кругову поруку. З одного боку, певні можновладці отримують збережений тіньовий механізм розподілу мільйонів повз державну касу. З іншого — політичні куратори забезпечують собі повний імунітет та «спокій» від розслідувань антикорупційних органів НАБУ і САП.
Тим часом життєво необхідний країні законопроєкт продовжує пилитися в шухлядах комітету. Суспільство має право знати, скільки ще часу народні обранці прикриватимуть схеми легалізації корупторів під виглядом «благодійності» та коли державний інтерес стане вищим за особисті кишені політичних лідерів.
