Фінансовий сектор України сколихнув потужний антикорупційний землетрус. 21 жовтня Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) провели масові обшуки в приміщеннях Національного банку України та за місцем проживання ключових посадовців. Слідчі дії зачепили особистий кабінет очільника регулятора Андрія Пишного, у якого, за даними інсайдерських джерел, вилучили два особисті мобільні телефони.
На тлі синового тиску інформаційне поле вибухнуло хвилею чуток про те, що Пишний нібито написав заяву про відставку за власним бажанням через стан здоров’я. Проте згодом пресслужба НБУ офіційно спростувала цю інформацію, наголосивши, що станом на другу половину дня жодних заяв очільник регуляторного відомства не писав.
Тінь «Сенс Банку» та вилучені гаджети
Прямим тригером для силової операції антикорупційних органів стали масштабні провадження навколо державного «Сенс Банку» та низки інших сумнівних фінансових операцій (зокрема справ, пов’язаних із підприємством «Карпатнефтехим»). Народний депутат Ярослав Железняк публічно заявив, що відставка чи принаймні політична відповідальність керівництва НБУ у цій ситуації була б єдиним логічним кроком.
Нагадаємо, що попередньо у межах цього ж кейсу «Форест Гамп» та суміжних розслідувань підозри та запобіжні заходи отримали фігуранти вищого ешелону: від топменеджменту самого «Сенс Банку» (зокрема голови правління Олексія Ступака) до представників державних інституцій. Факт того, що детективи НАБУ дійшли безпосередньо до кабінету Андрія Пишного та вилучили його мобільні носії інформації, свідчить про наявність у слідства залізобетонних доказів щодо можливої обізнаності керівництва НБУ у схемах легалізації та виведення коштів.
Політична агонія та запеклий опір
Хоча інформація про нібито написану заяву про звільнення виявила спробу команди Пишного зондувати ґрунт або загасити медійну пожежу, сам факт появи таких чуток показує токсичність ситуації. Питання відставки голови НБУ може вирішуватися виключно у стінах Верховної Ради, проте тиск з боку міжнародних партнерів, антикорупційних органів та суспільства стає критичним.
Поки НАБУ і САП утримуються від офіційних затримань, деталі справи поступово руйнують міф про «стерильність» банківського регулятора. Система, яка роками закривала очі на фінансові махінації в державних банках та роздавала мільйонні підряди сумнівним структурам, на очах втрачає останні залишки легітимності.
