Українська правоохоронна система знову демонструє вибіркове правосуддя, коли справа стосується верхівки парламенту. Виконувач обов’язків генерального прокурора Антон Ковальський цинічно відмовився відкривати окреме кримінальне провадження щодо одіозного керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамії у справі про масштабні виплати народним депутатам негласних «зарплат у конвертах». Про це публічно заявили у «Центрі протидії корупції» (ЦПК), вказавши на прямі ознаки політичного блокування розслідувань щодо представників монобільшості.
1. Відфутболювання заяв: як прокуратура ховає топкорупцію
Антикорупційні активісти звернулися до Офісу генерального прокурора з офіційною заявою про вчинення ймовірних злочинів Давидом Арахамією, вимагаючи невідкладно внести ці відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
Проте реакція ОГП під керівництвом Антона Ковальського виявилася передбачувано бюрократичною та захисною:
Зручна відмовка: У прокуратурі заявили, що викладені факти нібито вже розслідуються в межах іншого існуючого провадження, після чого просто перенаправили заяву до Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
Процесуальна пастка: У ЦПК нагадують базову норму закону: за чинним законодавством, відкривати провадження та реєструвати відомості щодо можливих корупційних правопорушень народних депутатів уповноважений виключно генеральний прокурор. Без особистого рішення в. о. генпрокурора детективи НАБУ юридично зв’язані по руках і ногах і не можуть розпочати розслідування безпосередньо проти Арахамії.
Таким чином, Офіс генпрокурора створив штучну «бюрократичну стіну», яка надійно захищає соратника влади від реального розслідування.
2. Справа про «конверти»: обшуки у помічника та мільйонні хабарі
Нагадаємо, що гучний скандал із доплатами депутатам у конвертах розгортався ще наприкінці 2025 року, коли НАБУ та САП провели масштабну спецоперацію. Тоді в рамках розслідування організованої злочинної групи, що роздавала хабарі у розмірах від 2 до 20 тисяч доларів США за потрібні голосування в парламенті, детективи провели обшуки у найближчого помічника керівника фракції «Слуга народу» Давида Арахамії.
У матеріалах слідства та судових ухвалах зазначалося, що злочинна організація функціонувала для системного підкупу народних обранців, проте вийти на головних бенефіціарів та політичних кураторів схеми правоохоронцям довгий час не давали саме прокурорські «дах» та ручне управління.
3. Політичний вплив і шлейф скандалів нового керівництва ОГП
Як зазначають у ЦПК, аналогічна ганебна практика спостерігалася і за попереднього скандального очільника Офісу генпрокурора Руслана Кравченка, коли активісти також безуспішно намагалися домогтися відкриття справи проти очільника президентської фракції.
Зміна вивіски та призначення в. о. генпрокурора Антона Ковальського (який до цього очолював Хмельницьку та Чернівецьку обласні прокуратури і чиє призначення супроводжувалося шлейфом власних кадрових та медійних обговорень) нічого не змінила в системі координат. Збереження монопольного права генпрокурора на погодження підозр топполітикам перетворюється на інструмент політичного імунітету для «своїх».
Ця ситуація розгортається на тлі гострого протистояння між незалежними антикорупційними органами (НАБУ і САП) та прокурорським апаратом, а також на фоні дискусій навколо реформ правоохоронної системи. Проте поки громадськості демонструють імітацію законності, реальні корупційні схеми у парламенті залишаються під надійним прокурорським прикриттям.
