Київський апеляційний суд ухвалив остаточне рішення залишити під арештом низку об’єктів портової інфраструктури групи TIS, розташованих у порту «Південний». Під блокування потрапили зернові склади, термінали та інші технічні об’єкти, що належать компаніям «ТІС-Зерно» та «ТІС-Мінудобрення». Це судове рішення підтвердило обґрунтованість претензій слідства щодо масштабної схеми виведення державних коштів. За оцінками правоохоронців, мова йде про збитки у розмірі понад 60 мільйонів доларів через експорт зерна та відмивання ще близько 45,8 мільйона доларів через розгалужену офшорну мережу. Ключовим фігурантом та бенефіціаром цієї схеми слідство називає угорського бізнесмена російського походження Олексія Федорічева, який наразі проживає в Монако.
Арешт торкнувся не лише окремих об’єктів, а й всієї інфраструктурної бази, яка використовувалася для сумнівних операцій:
-
зерновий термінал місткістю 120 тисяч тонн;
-
88% акцій перевантажувального комплексу на причалі №16;
-
сушильно-очисні вузли;
-
складський комплекс на причалі №17 загальною площею понад 51,5 тисячі квадратних метрів;
-
об’єкти нерухомості в Києві.
Кримінальне провадження бере свій початок ще з 2017 року, коли справу відкрило НАБУ, а згодом передало до Національної поліції. За даними слідчих, корупційний механізм було запущено ще у 2014 році на базі Державної продовольчо-зернової корпорації України. Схема базувалася на фіктивних експортних угодах, де покупцем виступала кіпрська компанія LIRTAVIS ENTERPRISES LTD. У документах це виглядало як офіційний експорт, проте зерно відправлялося реальним покупцям (наприклад, у Саудівську Аравію), а гроші за нього в Україну не поверталися. Кошти осідали в офшорах, маскуючись під оплату «фрахту» та різноманітних «транспортних послуг».
Адвокати Федорічева намагалися оскаржити арешт, аргументуючи це відсутністю офіційної підозри клієнту. Вони вказували на те, що спроби передати документи до Монако завершилися невдачею, оскільки місцева влада кваліфікувала справу як господарський спір, а не кримінальний злочин. Однак апеляційна інстанція відхилила ці доводи, визнавши, що наявних доказів цілком достатньо для застосування заходів забезпечення, а слідство виконало всі необхідні процесуальні дії.
Сім років розслідування демонструють, наскільки складними для ліквідації є подібні схеми, де портові потужності перетворюються на інструменти для приховування фінансових потоків. Поточний арешт майна — це спроба держави зафіксувати наслідки діяльності, яка, судячи з масштабів, була системною та довготривалою.
