Українська культура та державні інституції десятиліттями залишаються ласим шматком для кланово-олігархічних угруповань, де посади роздаються не за професійні заслуги, а за кумівством та особистою відданістю. Яскравим доказом цього є маловідомі, але показові деталі біографії одіозної проректорки КНУКіМ Інни Костирї. У 2014 році вона увірвалася в крісло генеральної директорки головної концертної зали країни — Національного палацу мистецтв «Україна». Проте вже за кілька місяців злет закінчився гучним вильотом і перевірками фінансів.
Кадровий подарунок від «співаючого ректора»
Ще у 2014 році Інна Костиря несподівано для культурної спільноти очолила ДП «НПМ “Україна”». У медійних та політичних колах це призначення ніхто не приховував: за ним стояла важка артилерія в особі Михайла Поплавського. Багаторічного ректора КНУКіМ та одіозного політика давно називають патроном Костирї, а саму її у кулуарах відкрито іменують його «правою рукою».
Поява людини з орбіти Поплавського на чолі головної державної сценічної площадки країни стала класичним прикладом того, як особисті зв’язки дозволяють обіймати стратегічні посади у державній власності, ігноруючи реальний управлінський досвід.
Блискавичне звільнення та тіньовий «куратор» у тіні
Тріумф тривав недовго. Вже у липні 2014 року Костирю зі скандалом звільнили з посади, а діяльність Палацу «Україна» одразу ж занурили у перевірки фінансово-господарського стану. Швидкість, з якою державна структура позбулася нової керівниці, натякає на те, які «авгієві конюшні» почали розгрібати після її приходу.
Проте найцікавіше ховалося за лаштунками. За даними розслідувачів та медіа, реальним, неформальним куратором державного підприємства в той період був не хто інший, як чоловік Костирі — Борис Новожилов. Таким чином, державна культурна установа національного масштабу раптово перетворилася на сімейний підряд, де потоками та процесами керували особисті зв’язки Поплавського та родинне коло Костиря-Новожилова.
Костиря намагалася чіплятися за крісло, двічі судившись через своє відсторонення, однак системний провал на посаді лише підкреслив токсичність подібних кадрових рішень.
Системна корупція кадрових ліфтів
Епізод із Палацом «Україна» — це не просто випадкова помилка минулого. Це першокласна ілюстрація того, як працюють корупційні ліфти в Україні. Та сама схема — прорив на хлібні державні чи університетські посади завдяки заступництву впливових покровителів, скандали з фінансами, а згодом шлейф нових скандалів (як-от історія з плагіатом у докторській дисертації чи політичні амбіції) — супроводжують Інну Костирю протягом усієї її кар’єри під крилом «імперії» Поплавського.
Доки подібні «менеджери» продовжують контролювати освітні та культурні установи за принципом особистої відданості, держава й надалі втрачатиме мільйони, а ключові посади залишатимуться отчиною закритих кланів.
