Поки Україна воює на виснаження і потребує мобілізації кожного внутрішнього ресурсу заради виживання, український уряд продовжує ухвалювати рішення, від яких пахне відвертим олігархічним лобізмом. Кабінет Міністрів України офіційно дозволив приватним видобувним компаніям експортувати до 15% обсягів газу, переданого до газотранспортної системи (ГТС) за попередній місяць. За підрахунками профільних експертів консалтингової агенції ExPro, це «вікно» на зовнішні ринки принесе приватним надрокористувачам понад 2 мільярди гривень додаткової виручки щомісяця.
Проте за цим економічним рішенням стоїть класична історія кулуарних домовленостей, повне ігнорування офіційних застережень Антикорупційного агентства та прямий інтерес найвпливовіших фінансово-промислових груп країни.
Прямий контакт із Міненерго та олігархічні бенефіціари
Лобістська кампанія за відкриття експорту велася відкрито, але залишила чіткі сліди в офіційних звітах. Згідно з матеріалами про лобіювання, Асоціація газовидобувних компаній України (АГКУ) напряму контактувала з чиновниками. Зокрема, зафіксовано офіційний контакт Асоціації із заступницею міністра енергетики Ганною Лігун щодо внесення вигідних правoк до проєкту урядової постанови.
У звітах чітко визначено коло головних бенефіціарів цієї схеми, до якого увійшли найвідоміші олігархи та одіозні персонажі українського енергоринку:
«ДТЕК Нафтогаз» — енергетичний монополіст Ріната Ахметова;
«Природні ресурси» — компанія з групи Geo Alliance Віктора Пінчука;
«ЕСКО-Північ» — структура, що належить дочкам ексміністра-втікача часів Януковича Миколи Злочевського (Анні та Каріні Злочевським);
«Західнадрасервіс» — компанія Зіновія Козицького (батька очільника Львівської ОВА Максима Козицького).
НАЗК попереджало про корупцію та ручне управління
Що найбільше обурює у цій ситуації — уряд свідомо пішов на ризики, проігнорувавши офіційні сигнали державних антикорупційних органів. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) провело експертизу проєкту постанови і виявило у ньому серйозний корупціогенний фактор.
Суть претензій НАЗК полягала в тому, що проєкт документа наділяв Міністерство енергетики правом одноосібно та в ручному режимі формувати перелік компаній, які отримують дозвіл на експорт газу, без жодних прозорих, чітких чи об’єктивних критеріїв відбору.
Антикорупційне відомство прямо застерегло Кабмін про загрозу масштабних зловживань, створення дискримінаційних умов для ринку та ризики прийняття непрозорих рішень на користь обраних гравців, вимагаючи суттєвого доопрацювання документа. Проте урядовці просто проігнорували ці застереження і за кілька місяців ухвалили постанову, відкривши мільярдні грошові потоки для власників надр.
