Небезпечні зв’язки: заступник голови поліції Києва Артем Родигін задекларував співмешканку, чиє оточення співпрацює з окупантами

Заступник керівника столичної поліції Артем Родигін у своїй декларації за 2025 рік офіційно вказав співмешканку — Тетяну Гураль. Колишня слідча сьогодні активно розбудовує аграрний бізнес у Полтавській області та надає юридичні послуги в Києві. Проте, як повідомляє видання Bankovamail, за цим фасадом ховається мережа зв’язків, що ведуть до осіб, засуджених за державну зраду.

Колабораційний ланцюжок через бізнес-партнерів

Тетяна Гураль веде спільні справи з 82-річною Валерією Чекурдою. Ця жінка вже фігурувала в житті Родигіна — саме вона свого часу надавала правоохоронцю житло в столиці. Найцікавішою постаттю в цій родині є її син, Тарас Чекурда — власник мережі дельфінаріїв та аквапарків «Оскар».

За даними розслідування Bihus.Info, розважальні заклади Чекурди не просто залишилися на тимчасово окупованих територіях, а й продовжують працювати, взаємодіючи з окупаційними адміністраціями. Власник переоформив бізнес за російськими законами, а в липні 2025 року офіційно визнав свою провину, підписавши угоду зі слідством щодо співпраці з ворогом. Таким чином, високопосадовець київської поліції через свою цивільну дружину опинився в одному колі з родиною засудженого колаборанта.

Кар’єра в тіні Івана Вигівського

Окрім сумнівних зв’язків співмешканки, уваги заслуговує і службовий шлях Родигіна. Його кар’єра фактично дублює переміщення Івана Вигівського. Цей тандем пройшов спільний шлях від поліції Миколаївщини до Полтавщини, а згодом — і до Києва. У столиці Родигін стрімко піднявся до крісла першого заступника начальника поліції міста.

Обох посадовців також поєднує спільна історія користування нерухомістю Ольги Кепіної. Наразі Родигін став власником квартири площею 100 квадратних метрів в одному з престижних житлових комплексів Києва і, не зволікаючи, розпочав процедуру її приватизації.

Сукупність цих фактів — від приватизації дорогого житла до родинних зв’язків із партнерами колаборантів — ставить під сумнів не лише обізнаність заступника начальника поліції, а й відповідність його статусу вимогам безпеки воюючої держави.