Відмазка на мільйони: як ВАКС закрив справу ексзаступника керівника ОГХК через строки давності під «ресторанну» службу спільника

Вищий антикорупційний суд поставив «жирну крапку» в одній із найяскравіших корупційних історій українського тилу. ВАКС звільнив колишнього заступника керівника Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) Юрія Перцева від кримінальної відповідальності. І справа тут зовсім не в доведеній невинності: провадження просто закрили через сплив строків давності. Простіше кажучи, поки судились, час вийшов раніше, ніж Феміда змогла винести вирок по суті.

Збитки на 12,8 мільйонів доларів і «календарне» звільнення

За версією НАБУ і САП, Перцев діяв у складі злочинного угруповання разом із тодішнім керівником компанії Русланом Журилом. Схема класична: державну титанову сировину продавали за кордон не напряму, а через підставні іноземні «прокладки», після чого різниця в ціні осідала на приватних рахунках. Державна компанія зазнала збитків на $12,87 млн.

Прокурор намагався довести, що строки давності ще не вийшли, адже злочинні дії тривали, і відлік мав завершитися лише наприкінці 2026 року. Але суд обрав інший шлях. У результаті справа розсипалася через календар, а захист Перцева одразу кинувся вимагати назад арештоване майно — квартиру, авто, гроші й телефон, вимагаючи при цьому залишити цивільний позов Міністерства немає-ніж-економіки без розгляду. Логіка залізобетонна: немає вироку — немає арештів.

Служба в «київському ресторані» та мародерство законом

Але найцікавіше починається там, де з’являється другий фігурант — Руслан Журило. Його судове провадження зупинене ще навесні 2023 року через… мобілізацію. Здавалося б, патріотичний крок. Якби не одне «але»: сам же Перцев просто під час судового засідання заявив, що його колишній шеф насправді «служить у Києві, в київському ресторані». Суду навіть довелося робити запити до військової частини, аби з’ясувати, чи може пан «воїн» хоча б онлайн підключатися до засідань.

Тут криється головний правовий фокус української «військової» юстиції: мобілізація зупиняє судовий розгляд, але не зупиняє перебіг строків давності. Годинник цокає далі, поки фігурант «служить» у столичних закладах, і врешті-решт усі справи просто «вмирають» самотужки, як це сталося з Перцевим.

Журило — далеко не виняток. Після гучних скандалів із мобілізацією ексголови ДФС Романа Насірова (чий призов згодом особисто скасував головком Олександр Сирський), стало очевидно: піти в тилові підрозділи заради заморожування справи — це відпрацьована схема. Центр протидії корупції нарахував щонайменше десяток таких персонажів, серед яких і судді, які «одягали піксель» у дні власних вироків.

Депутатський тил та смертний вирок для правосуддя

Ця кругова порука тримається роками. Ще у 2017 році, коли Журила вперше затримали, на поруки його рвалися брати одіозні нардепи з «Народного фронту» Максим Поляков і Олег Кришин, а зменшену заставу у 12 млн грн узагалі вніс Микола Княжицький. Політична дах тримала фігурантів на плаву від самого початку.

Крапку в цій безвиході мав поставити законопроєкт №15354, який закривав би лазівки зі зупиненими справами. Але у серпні профільний комітет Верховної Ради порекомендував навіть не вносити його до порядку денного під гарними гаслами про «правову визначеність». Перекладаючи з чиновницької мови: двоє людей, мільйонні збитки державі, нуль вироків, а українські законодавці офіційно дозволили корупціонерам і надалі ховатися від правосуддя за військовими квитками.