Минув рівно рік відтоді, як Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) урочисто передало Міжнародний центр культури і мистецтв — легендарний Жовтневий палац у самому серці столиці — в управління компанії ТОВ «Комбінат Плюс». Проте, як свідчать результати журналістських розслідувань, замість прозорого управління та наповнення державного бюджету на українцях знову заробили за допомогою класичних корупційних схем.
Гучна презентація АРМА та міфічні «мільйони» за копійки
Нагадаємо, як усе подавалося спочатку. АРМА після другої спроби провела через систему Prozorro конкурс і назвала переможцем ТОВ «Комбінат Плюс». Тоді чиновники запевняли, що управитель пройшов усі можливі перевірки правоохоронних органів на відсутність зв’язків із власниками арештованого майна та країною-агресором. Умови договору здавалися фантастичними: угода на 5 років, перерахування 99,9% доходів до державного бюджету та гарантований щомісячний платіж понад 2 мільйони гривень за будівлю загальною площею 17 500 квадратних метрів. Тодішня очільниця АРМА Олена Дума гучно заявляла, що вперше за 30 років незалежності стратегічний об’єкт працюватиме виключно в національних інтересах.
Але якщо взяти калькулятор і розділити ці обіцяні 2 мільйони гривень на 17 500 квадратних метрів, виходить аномально низька ціна — від 90 до 110 гривень за квадратний метр на місяць. За такі копійки у центрі Києва сьогодні неможливо орендувати навіть обшарпаний підвал на околиці. Як зазначається у розслідуванні Володимира Бондаренка, сам конкурс був виписаний настільки «заточеним» під конкретного гравця, що перемогти в ньому могла лише одна компанія — той самий «Комбінат Плюс». Ба більше, незалежної оцінки майна перед цим не проводили взагалі, що є прямим порушенням законодавства.
Однак найголовніше ховається далі. Управитель застосовує стару як світ схему: об’єкт передається в суборенду власній же пов’язаній фірмі. У результаті весь реальний комерційний прибуток залишається всередині приватних кишень, а мінімальні державні платежі розраховуються вже від того жалюгідного залишку, який утворився після «суборенди». За законом такі маніпуляції з арештованими активами суворо заборонені, але на практиці схема продовжує працювати безперебійно.
Політичний дах: тіньовий офіс, плівки Міндіча та «Ротенберг» із шоу-бізнесу
Чому ж за цілий рік контролюючі органи та правоохоронці «не помітили» очевидних зловживань? Відповідь слід шукати у прізвищах посадовців, які ухвалювали ключові рішення. Керівником АРМА у той період була Олена Дума, чиє ім’я пізніше регулярно спливало в контексті гучних скандалів навколо плівок Тімура Міндіча. Журналісти неодноразово фіксували, як вона навідувалася до офісу Цукермана на Пушкінській — у приміщення, яке в матеріалах НАБУ фігурує як класичний тіньовий бек-офіс впливового оточення Міндіча. Сама Олена Дума ці звинувачення традиційно відкидала, а її заступник Павло Великоречанін, який разом із нею презентував управителя, виявився тісно пов’язаним із бенефіціаром «Комбінат Плюс».
А засновником і власником ТОВ «Комбінат Плюс» є такий собі Дмитро Петрович Сидоренко (1985 року народження, киянин), відомий у медійних колах як засновник фестивалю Atlas Weekend, концертного клубу Atlas та низки івент-агенцій. У певних колах, як стверджують джерела, Сидоренко має красномовне прізвисько «Ротенберг». Паралелі тут проводяться через його бізнес-партнерів:
Ярослав Валерійович Пахольчук, із яким Сидоренко разом заснував у Лондоні компанію Global Media Trade Ltd (що зафіксовано в британському реєстрі Companies House). До речі, Пахольчук пов’язаний безпосередньо з Тімуром Міндічем.
Ірина Олександрівна Федорцова, яка керувала київським ТОВ «Глобал Медіа Груп» (що належало Пахольчуку та Міндічу) і на яку записали частку в ТОВ «Мерлін 8».
Крім того, Сидоренко володіє компанією ТОВ «Атлас Уікенд» спільно з тим самим Пахольчуком та Федорцовою.
Фактично Дмитро Сидоренко тісно переплетені бізнесовими нитками з Тімуром Міндічем — давнім бізнес-партнером та співвласником «Кварталу 95», створеного Володимиром Зеленським. У цій системі координат кожен «авторитетний» проєкт обов’язково отримує свого «Ротенберга», забезпечуючи безперебійне викачування ресурсів із державного майна.
Жовтневий палац під керівництвом таких ділків і далі залишається фінансовою «дойною коровою» для приватних бенефіціарів, поки правоохоронна система заплющує очі на відсутність ринкової оцінки, бутафорські конкурси та незаконну суборенду в самому серці української столиці.
