Поки країна спрямовує всі ресурси на виживання та оборону, місцеві чиновники та одіозні клани продовжують дерибанити бюджетні мільярди на асфальтуванні. Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради без зайвого галасу віддав черговий жирний підряд на поточний ремонт комунальних доріг. За результатами закупівлі через систему «Прозорро», улюбленець місцевої влади — компанія «Весташляхбуд» — отримає з кишень платників податків 223,08 мільйона гривень.
Згідно з умовами тендеру, фірма-монополіст заправлятиме міськими магістралями аж до кінця поточного року. Перелік робіт стандартний для освоєння коштів: масштабне холодне фрезерування, укладання нового асфальтобетонного покриття, ліквідація ям та вибоїн, ремонт дощової каналізації, нанесення дорожньої розмітки, укріплення узбіч, а також встановлення бордюрів, люків, тактильних плит і металевих огорож. При цьому договірна ціна встановлена як тверда.
Кошторисні маніпуляції та «вибіркові» ціни
Цікавою є ситуація з ціноутворенням на матеріали та внутрішніми розрахунками компанії. Хоча вартість будматеріалів нібито перебуває у межах ринкових показників (наприклад, наймасовіший асфальтобетон щільний крупнозернистий типу А1 на полімермодифікованих бітумах обходиться у 7 034 грн за тонну, що навіть трохи нижче за показники серпневого моніторингу ДерждорНДІ по Дніпропетровщині), увагу привертає внутрішня структура кошторису.
Цьогоріч у договірній ціні «Весташляхбуду» відбулися суттєві зміни питомої ваги накладних витрат. Якщо раніше на загальновиробничі витрати закладали стандартні 10% від прямих витрат, то починаючи з весни цей показник «впав» аж до 4,3% і тримається на цьому рівні. Адміністративні витрати також скоротилися з 3% до 2,05%. Формально ці показники повністю вписуються в рамки дозволеного постановою Кабміну №1512 від 19 листопада 2025 року («Деякі особливості визначення вартості будівництва в умовах воєнного стану»), яка лімітує загальновиробничі витрати на рівні до 10%, а адміністративні — до 3%. Проте водночас та ж урядова постанова дозволила будівельним структурам збільшувати закладений у кошториси прибуток. Скориставшись цим, «Весташляхбуд» підняла власний нормативний прибуток із торішніх 4% до 5%.
Вічний монополіст із шлейфом «регіоналів» та клану Вілкулів
Хто ж стоїть за підприємством, яке роками беззаперечно контролює ринок дорожніх ремонтів у Кривому Розі? На сьогодні офіційними засновниками «Весташляхбуду» значаться Ганна Лаврешина, Максим Ідзинський та одеське ТОВ «Грінфорт-С», бенефіціаром якого є Самвел Єганян. Однак за цією вивіскою ховається розгалужена мережа давніх політичних і бізнесових зв’язків колишньої Партії регіонів та ОПЗЖ.
Зокрема, співвласник Максим Ідзинський володіє компанією «Екоспецтранс» разом із Олександром Нагайцевим та Наталією Євсюковою. Своєю чергою, Ганна Лаврешина разом із тією ж Наталією Євсюковою контролює криворізьку фірму «Нара-Авто». Цим автомобільним бізнесом у різні періоди керували Ігор Лаврешин та Олександр Євсюков — одіозні постаті, які в минулому працювали помічниками покійного екснардепа від «Опоблоку» та мера Кривого Рогу від забороненої ОПЗЖ Костянтина Павлова.
Крім того, колишньою співзасновницею «Нара-Авто» була Надія Любоненко — дружина ще одного колишнього міського голови Кривого Рогу та нардепа від Партії регіонів Юрія Любоненка. Сам покійний Павлов тривалий час був заступником Юрія Любоненка та чинного в.о. мера Юрія Вілкула, демонструючи незмінну спадкоємність влади у місті.
Коріння компанії сягають ще глибше: до 2012 року співвласницею «Весташляхбуду» була Каріне Сардарян — дружина впливового одеського бізнесмена Сурена Сардаряна. Останнього десятиліттями пов’язують із тісною дружбою та спільними комерційними інтересами з багаторічним очільником Кривого Рогу Юрієм Вілкулом та його сином Олександром Вілкулом (колишнім головою Дніпропетровської ОДА та одним із лідерів «Опозиційного блоку»).
Таким чином, багатомільйонні бюджетні потоки на ремонт криворізьких доріг роками циркулюють всередині вузького кола наближених осіб, де міська влада та родинно-політичні клани продовжують успішно освоювати державні кошти під прикриттям «оптимізованих» кошторисів.
