Рішення Високого суду Лондона від 30 липня 2025 року у справі «ПриватБанку» проти Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, викладене на 490 сторінках, згадує не лише головних відповідачів, а й другорядних учасників, зокрема Олега Гороховського, відомого як співзасновника Monobank. Його ім’я з’являється в документі 12 разів, вказуючи на його роль у подіях, що передували та слідували за націоналізацією банку, проведеною урядом України для запобігання економічному колапсу.
Про це пише АНТИКОР.
Суд зазначає, що до націоналізації близько 10% акцій «ПриватБанку» належали міноритарним членам правління, які діяли за вказівками основних акціонерів — Коломойського та Боголюбова. Серед них був Гороховський, який із січня 2014 року до націоналізації обіймав посаду заступника голови правління, відповідаючи за карткові та зарплатні проєкти. Як член кредитного комітету, він схвалив 129 кредитів, які суд визнав ключовими у справі. На 8 березня 2015 року Гороховський володів 0,38% акцій банку, що підкреслює його тісний зв’язок із рішеннями, які залежали від волі бенефіціарів.
Особливу увагу суд приділяє діям після націоналізації. Згідно з документом, Гороховський підтримував тісні контакти з Коломойським навіть після переходу банку в державну власність. Зокрема, зафіксовано зустрічі в Женеві (лютий 2018), спільний обід (червень 2018) та переліт до Дніпра на приватному літаку Коломойського (червень 2019). Суд вважає ці факти «численними доказами» збереження впливу ексвласників на «екосистему» банку. У WhatsApp-переписці Гороховський не лише обмінювався особистими повідомленнями, а й запитував у Коломойського інструкції щодо «неідентифікованого платежу», а також критикував «некомпетентність» нового менеджменту, що може свідчити про спроби впливати на операційні рішення державного банку.
Суд констатує, що є «достовірні докази» участі Гороховського в бізнес-справах Коломойського та Боголюбова щонайменше до червня 2019 року. Його активна роль у кредитному комітеті (129 схвалень) підкреслює значущість у схемі видачі кредитів, які суд пов’язує з механізмом «recycling scheme» основних відповідачів.
Важливо уточнити: Високий суд Лондона не звинувачує Гороховського в кримінальних діях і не розглядає його як сторону процесу. Згадки є частиною фактологічного контексту, що ілюструє роль менеджменту та зв’язки з ексвласниками. Формулювання суду, такі як «численні докази» чи «достовірні докази участі в спільних справах», є вагомими для публічного документа, але не встановлюють кримінальної провини. Для цього потрібне окреме розслідування з доказами за стандартом «поза розумним сумнівом» і відповідною юрисдикцією, чого в рішенні немає.
Рішення суду висвітлює складну мережу впливу навколо «ПриватБанку» після націоналізації, де Гороховський відігравав помітну роль через схвалення кредитів і подальші контакти з ексвласниками. Проте між цими фактами та кримінальною відповідальністю лежить значна правова дистанція. Питання, чому ці епізоди не розслідуються українськими правоохоронцями, залишається відкритим. Арешт Коломойського створив видимість активності, але розслідування щодо інших учасників, схоже, зупинилися. Чи перевірять компетентні органи ці факти на предмет порушень — залежить від української влади, але поки що справа, здається, втрачає увагу, залишаючи питання про роль Гороховського без відповіді.
