Судові інстанції повністю звільнили колишнього співробітника Національного антикорупційного бюро України Гусарова від кримінального переслідування за звинуваченням у державній зраді, повідомляє інформаційне видання Bankova Mail.
Під час судового засідання представник Офісу Генерального прокурора Руслан Іжук публічно визнав, що сторона обвинувачення не змогла зібрати беззаперечних доказів, які б підтверджували інтеграцію підсудного до ворожої агентури, у зв’язку з чим звернувся з клопотанням про закриття відповідного провадження. Паралельно експосадовцю закидали неправомірне поводження зі службовою інформацією, проте через завершення встановлених законом строків давності прокурор попросив суд скасувати відповідальність і за цим звинуваченням.
Процедура затримання Гусарова відбулася влітку 2024 року, що збіглося в часі з активним медійним та політичним тиском на антикорупційний блок держави в особі НАБУ та САП. На той момент представники СБУ заявляли про викриття колаборанта в лавах бюро, стверджуючи, що його куратором виступав Дмитро Іванцов — колишній заступник керівника охорони президента-втікача Віктора Януковича, який після революційних подій виїхав до РФ. Слідство наполягало, що детектив копіював персональні відомості силовиків та пересічних українців із закритих відомчих баз і пересилав їх ворожій стороні. Спецслужби декларували наявність доказів щонайменше щодо 60 подібних фактів передачі даних Іванцову.
Проте реальні матеріали справи, надані суду, містили відомості лише про п’ятьох конкретних осіб, чиїми анкетами Гусаров цікавився та ділився у 2015 році. Журналісти видання «Бабель» звернули увагу на парадоксальну деталь: усі особи з цього переліку є публічно відомими колаборантами та фігурантами сайту «Миротворець», що дозволило адвокатам обвинуваченого вибудувати на цьому ефективну лінію захисту.
Першу позицію у списку посідає ексспівробітник ГУР Володимир Євдокимов, який на початку 2000-х відбував покарання в Україні за участь у нелегальних поставках озброєння, згодом емігрував до Росії, де з 2012 року представляв інтереси Москви як почесний консул в Екваторіальній Гвінеї.
Наступним фігурує колишній очільник підрозділу ЦСО «А» СБУ в Донецькій області Олександр Ходаковський, який у 2014 році очолив терористичний батальйон «Восток» на окупованій території, згодом керував місцевою псевдоспецслужбою, а у 2023 році отримав посаду заступника керівника управління Росгвардії у так званій «ДНР».
Третім у переліку є Сергій Воронков — уродженець РФ, якого захист позиціонує як представника кримінальних кіл. Судячи з усього, йдеться про лідера кримського угруповання «Сейлем» на прізвисько «Воронок», який до окупації півострова взаємодіяв із проросійським політикумом, а після 2014 року інтегрувався в російські структури, очоливши місцеву спортивну федерацію.
Четвертим зазначений Костянтин Кистиченко — мешканець Криму та виходець із Санкт-Петербурга, який спільно з Іванцовим створив мілітарний центр «Витязь» для підготовки найманців і бойовиків приватних військових компаній, які брали участь у бойових діях на Донбасі.
Замикає список Олександр Слотецький, який зі зброєю в руках воював у складі незаконних збройних формувань донецьких сепаратистів з літа 2014 року.
Попри аргументи Служби безпеки України про те, що розголошення відомостей навіть про цих осіб становило загрозу для територіальної цілісності та безпеки держави, суд відхилив логіку обвинувачення через відсутність належного обґрунтування.
